Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2016 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка В гущавині великого старого лісу жили-проживали троє молодих вивірок. Вони тільки минулої осені поселились тут. Лісове братство приязно зустріло нових поселен- ців, бо багатства лісу були безмежними. Вивірки сподобалися і звірятам і птаству своєю працьовитістю, веселою гонитвою по деревах. Ліс був багатим на гриби, горіхи, жолу- ді, то вивірки з досвітку до вечора збирали їх і зносили до своїх домівок в дуплах старих дерев, щоб пережити довгу холодну зиму. А що вивірки відрізнялися між собою характерами, то отримали і відповідні назвиська, які придумувала сова Мудра, а сорока Білобока рознесла по лісу. Одна з них отримала імення Цокотунка, бо любила голосно виспівувати свою пісеньку на один мотив: цок-цок-цок. Другу прозвали Лагідка за добрий і ласкавий характер. А третю, ах перепрошую, третього, бо то був хлопчик-вивірчук прозвали Розбишакою. Розбишака не давав спокою ні звірятам, ні пташкам своїми збитками, ганяючись за меншими від себе. Навіть лисичку відлупцював лапками і добре, що вчас- но втік на дерево, поки лисичка отями- лася від несподіванки. І з вивірками теж поводився негарно: відбирав в них назбирані горіхи і гриби, кидався горі- ховою шкаралупою та сухими гілками. Найбільше від Розбишаки потерпала Лагідка, яка терпеливо зносила всі йо- го витівки, які він вважав за вдалі жарти. Та ось прийшла зима. Ліс заснув зимовою сплячкою під сніговою ковд- рою. Пташки, що не відлетіли до ви- рію, забули про свої голосні співи, вед- меді в барлогах, борсуки та їжачки в глибоких норах бачили сни про літечко і сонячне тепло. Наші вивірки весело сприймали зиму, їхні кожушки їх добре захищали від холоду, а ще вони ганя- лись по деревах одне за одним в га- ласливих забавах так, що аж пара йшла від них.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
