Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2016 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка В гущавині великого старого лісу жили-проживали троє молодих вивірок. Вони тільки минулої осені поселились тут. Лісове братство приязно зустріло нових поселен- ців, бо багатства лісу були безмежними. Вивірки сподобалися і звірятам і птаству своєю працьовитістю, веселою гонитвою по деревах. Ліс був багатим на гриби, горіхи, жолу- ді, то вивірки з досвітку до вечора збирали їх і зносили до своїх домівок в дуплах старих дерев, щоб пережити довгу холодну зиму. А що вивірки відрізнялися між собою характерами, то отримали і відповідні назвиська, які придумувала сова Мудра, а сорока Білобока рознесла по лісу. Одна з них отримала імення Цокотунка, бо любила голосно виспівувати свою пісеньку на один мотив: цок-цок-цок. Другу прозвали Лагідка за добрий і ласкавий характер. А третю, ах перепрошую, третього, бо то був хлопчик-вивірчук прозвали Розбишакою. Розбишака не давав спокою ні звірятам, ні пташкам своїми збитками, ганяючись за меншими від себе. Навіть лисичку відлупцював лапками і добре, що вчас- но втік на дерево, поки лисичка отями- лася від несподіванки. І з вивірками теж поводився негарно: відбирав в них назбирані горіхи і гриби, кидався горі- ховою шкаралупою та сухими гілками. Найбільше від Розбишаки потерпала Лагідка, яка терпеливо зносила всі йо- го витівки, які він вважав за вдалі жарти. Та ось прийшла зима. Ліс заснув зимовою сплячкою під сніговою ковд- рою. Пташки, що не відлетіли до ви- рію, забули про свої голосні співи, вед- меді в барлогах, борсуки та їжачки в глибоких норах бачили сни про літечко і сонячне тепло. Наші вивірки весело сприймали зиму, їхні кожушки їх добре захищали від холоду, а ще вони ганя- лись по деревах одне за одним в га- ласливих забавах так, що аж пара йшла від них.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
