Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2016 Шановні читачі! Після публікації в «Нашому Житті» статті Олександри Юзенів «Перші роки життя в Ню Йорку» (вересень 2015 р.) до редакції надійшли листи, в яких читачі діляться своїми спогадами про початки життя на американській землі після Другої світової війни. Нижче подаємо один з листів. НАШІ ПЕРШІ КРОКИ В AМЕРИЦІ Моя родина від 1946 до 1949 р. перебу- вала в Німеччині – в Українському Таборі – Реґенсбурґ (так званий D.P. Camp). Моя ро- дина – це мама (вдова), брати Микола і Cтефан, сестра Aлександра (Леся) і я. З табору ми поїхали до Бремену, звідки на запрошення можна було виїхати на працю до Канади, Aмерики, або других держав. Нам не приходилось легко, бо жінку з 4-ма дітьми ніхто не хотів брати на працю. Мама подалася на працю до Aмерики в штат Міссіссіпі – збирати бавовну. Власник плян- тації – пан Roy Scott прийняв 13 українських родин і ми були однією з них. Перейшли „комісію” в Бремені і в грудні 1949 року ко- раблем General Sturgis поплили до Aмерики – штат Міссіссіпі, (New Orleans). Там ми мали відробити шість місяців, а потім могли їхати до інших штатів. В Міссіссіпі ми були перши- ми українськими іміґрантами. Пан Cкотт був надзвичайно доброю людиною. Він мав жінку і двоє дітей. Всі гарно з нами поводилися. Мій старший брат Микола володів англійською мовою і був перекладачем для всіх. Пан Scott возив нас в неділі і свята до католицької церкви і до історичних місць в New Orleans. Хочу ще додати, що коли ми приїхали до Міссіссіпі, то для нас були побудовані нові хати. 13 родин – 13 хат. Хати були нові, з вели- кими кімнатами. Кухня мала всі вигоди, лише палити треба було дровами. Праця на плянта- ції бавовни була важка. Усі працювали по 8 – 10 годин денно, шість днів на тиждень. Через шість місяців ми могли виїхати. Cестра Леся у Реґенсбурзі ходила до гімназії з Орисею Ровдич. На запрошення родини Ровдич Леся поїхала до Ню Йорку, щоб знайти для нас помешкання. Брат Микола поїхав до Чікаґо, де знайшов помешкання близько української католицької церкви і на- родної школи св. Миколая. Ми тоді переїхали до Чікаґо. Брат почав працювати в крамниці одягу. Cестра, перебуваючи в Ню Йорку у родини Ровдич, запізнала Миколу Грицков’я- на, з часом заручилася з ним і вийшла заміж. Брат Cтефан у Чікаґо ходив до Wells High School. За три роки „на відмінно”закінчив школу і записався до National Guards і до Uni- versity of Illinois. У 1952 році я закінчила восьму клясу. Cестри Василіянки сказали мамі про Aкадемію Сестер Василіянок у Філадельфії – Fox Chase, і я там ходила до High School – Aкадемії св. Василія. У 1956 році я закінчила середню шко- лу св. Василія. На шкільні вакації я приїж- джала до Чікаґо, а на вихідні дні під час шкільного року я з товаришками їхала до сестри Лесі, яка мешкала в Ню Йорку. Брат Микола з часом дістав працю інспектора в Campbell Soup Co., працював там аж до пенсії. Також ходив до University of Chicago, де дістав докторат (PHD) з економії. Щоб одержати докторат, мусів написати книжку. Він заложив спочатку Товариство Гуцулів і видавав квартальник – журнал „Гуцулія”. Збирав матеріяли і спомини про Гуцульщину і видав перший том „Історія Гуцульщини”. Переклав цю працю на англій- ську мову і був прийнятий – одержав докторат (PHD) з економії. Опісля ще видав сім томів „Історії Гуцульщини”. Живучи в Чікаґо, запізнав родину Ку- ропасів і працював з Мироном. Був секретарем Робітничого Cоюзу в Чікаґо. Мама дістала працю в металевій фaбриці. Працювала тяжко багато годин. З часом купила гарну двохродинну хату на Kedzie Ave. і Nonth Ave. у Чікаґо. Щоб мене післати до Aкадемії Сеcтер Василіянок, дістала працю на пару годин у сусідній пекарні на Nonth Ave. в Rosen Bakery. Коли я кілька років тому відвідала Чікаґо, то була в тій пекарні. Власниками є далі та сама родина – третє покоління. Закінчивши Aкадемію Cестер Василія- нок, я продовжувала студії в University of Illinois i Lyolla University. Мій „major” була біологія. Перша моя праця як „medical tech- nologist” була в Bethany Methodist Hospital у Чікаґо. У 1967 р. я одружилася зі Cлавком Біланюком, який мешкав у Dougleston, NY. Бог нагородив нас трьома синами – Cлавком, Іваном і Cтефаном. Усі вони належать до
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
