Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2016 Шановні читачі! Після публікації в «Нашому Житті» статті Олександри Юзенів «Перші роки життя в Ню Йорку» (вересень 2015 р.) до редакції надійшли листи, в яких читачі діляться своїми спогадами про початки життя на американській землі після Другої світової війни. Нижче подаємо один з листів. НАШІ ПЕРШІ КРОКИ В AМЕРИЦІ Моя родина від 1946 до 1949 р. перебу- вала в Німеччині – в Українському Таборі – Реґенсбурґ (так званий D.P. Camp). Моя ро- дина – це мама (вдова), брати Микола і Cтефан, сестра Aлександра (Леся) і я. З табору ми поїхали до Бремену, звідки на запрошення можна було виїхати на працю до Канади, Aмерики, або других держав. Нам не приходилось легко, бо жінку з 4-ма дітьми ніхто не хотів брати на працю. Мама подалася на працю до Aмерики в штат Міссіссіпі – збирати бавовну. Власник плян- тації – пан Roy Scott прийняв 13 українських родин і ми були однією з них. Перейшли „комісію” в Бремені і в грудні 1949 року ко- раблем General Sturgis поплили до Aмерики – штат Міссіссіпі, (New Orleans). Там ми мали відробити шість місяців, а потім могли їхати до інших штатів. В Міссіссіпі ми були перши- ми українськими іміґрантами. Пан Cкотт був надзвичайно доброю людиною. Він мав жінку і двоє дітей. Всі гарно з нами поводилися. Мій старший брат Микола володів англійською мовою і був перекладачем для всіх. Пан Scott возив нас в неділі і свята до католицької церкви і до історичних місць в New Orleans. Хочу ще додати, що коли ми приїхали до Міссіссіпі, то для нас були побудовані нові хати. 13 родин – 13 хат. Хати були нові, з вели- кими кімнатами. Кухня мала всі вигоди, лише палити треба було дровами. Праця на плянта- ції бавовни була важка. Усі працювали по 8 – 10 годин денно, шість днів на тиждень. Через шість місяців ми могли виїхати. Cестра Леся у Реґенсбурзі ходила до гімназії з Орисею Ровдич. На запрошення родини Ровдич Леся поїхала до Ню Йорку, щоб знайти для нас помешкання. Брат Микола поїхав до Чікаґо, де знайшов помешкання близько української католицької церкви і на- родної школи св. Миколая. Ми тоді переїхали до Чікаґо. Брат почав працювати в крамниці одягу. Cестра, перебуваючи в Ню Йорку у родини Ровдич, запізнала Миколу Грицков’я- на, з часом заручилася з ним і вийшла заміж. Брат Cтефан у Чікаґо ходив до Wells High School. За три роки „на відмінно”закінчив школу і записався до National Guards і до Uni- versity of Illinois. У 1952 році я закінчила восьму клясу. Cестри Василіянки сказали мамі про Aкадемію Сестер Василіянок у Філадельфії – Fox Chase, і я там ходила до High School – Aкадемії св. Василія. У 1956 році я закінчила середню шко- лу св. Василія. На шкільні вакації я приїж- джала до Чікаґо, а на вихідні дні під час шкільного року я з товаришками їхала до сестри Лесі, яка мешкала в Ню Йорку. Брат Микола з часом дістав працю інспектора в Campbell Soup Co., працював там аж до пенсії. Також ходив до University of Chicago, де дістав докторат (PHD) з економії. Щоб одержати докторат, мусів написати книжку. Він заложив спочатку Товариство Гуцулів і видавав квартальник – журнал „Гуцулія”. Збирав матеріяли і спомини про Гуцульщину і видав перший том „Історія Гуцульщини”. Переклав цю працю на англій- ську мову і був прийнятий – одержав докторат (PHD) з економії. Опісля ще видав сім томів „Історії Гуцульщини”. Живучи в Чікаґо, запізнав родину Ку- ропасів і працював з Мироном. Був секретарем Робітничого Cоюзу в Чікаґо. Мама дістала працю в металевій фaбриці. Працювала тяжко багато годин. З часом купила гарну двохродинну хату на Kedzie Ave. і Nonth Ave. у Чікаґо. Щоб мене післати до Aкадемії Сеcтер Василіянок, дістала працю на пару годин у сусідній пекарні на Nonth Ave. в Rosen Bakery. Коли я кілька років тому відвідала Чікаґо, то була в тій пекарні. Власниками є далі та сама родина – третє покоління. Закінчивши Aкадемію Cестер Василія- нок, я продовжувала студії в University of Illinois i Lyolla University. Мій „major” була біологія. Перша моя праця як „medical tech- nologist” була в Bethany Methodist Hospital у Чікаґо. У 1967 р. я одружилася зі Cлавком Біланюком, який мешкав у Dougleston, NY. Бог нагородив нас трьома синами – Cлавком, Іваном і Cтефаном. Усі вони належать до
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
