Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2016 літературу, а зарікатися, що взагалі нічого не читатиму, не можу, тому, що я людина пись- менна і невідомо що є критерієм: що можна чи- тати, а чого — не можна». У травні 1973 року Надію Світличну бу- ло засуджено Київським обласним судом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР на 4 роки таборів – як людину неблагонадійну, що веде антирадянську діяль- ність – і цим самим навічно долучено до ко- горти мужніх борців за незалежність і демо- кратію. Упродовж чотирьох років, проведених в Мордовських таборах, разом з іншими ув’яз- неними Надія брала активну участь у протестах і голодуваннях. До Києва повернулася в травні 1976-го. У прописці їй відмовили, на роботу не брали. І восени 1976 року Світлична зважилася надіслати до ЦК КПУ й уряду заяву — відмову від громадянства, мотивуючи свій крок жор- стокою розправою над Л. Лук’яненком, П. Григоренком, В. Чорноволом, В. Стусом та С. Шабатурою. Своє рішення пояснила так: «Нижче моєї гідности бути громадянкою най- більшого в світі, наймогутнішого і найдоско- налішого концтабору». У 1978-му Світлична виїхала спочатку до Риму, де її прийняв Папа Римський Павло VI, а згодом прибула в США. А вже через 8 років її позбавили радянського громадянства. У США Надія Світлична працювала перекладачкою у Гарвардському Університеті. Також брала найактивнішу участь у роботі За- кордонного Представництва Української Гель- сінської Групи. Вона стала шефредактором пе- ріодичних видань представництва і до неї сті- калися всі відомості про репресії та порушення прав людини в СРСР. З 1983 та протягом ба- гатьох наступних років вона працювала в Укра- їнській редакції Радіо «Свобода». Крім роботи на радіо, Надія звалила на свої плечі титанічну працю з розшифрування та упорядкування матеріалів, що потаємними каналами просо- чувалися з СРСР від правозахисників. Розши- фровуючи і розбираючи передані матеріали та перетворюючи їх на брошури і книги, Світ- лична вчинила справжній подвиг. Бо це була неймовірно тяжка, каторжна робота. Серед ін- шого, Надія підготувала до друку книгу Василя Стуса «Палімпсести». Своїй справі Світлична була віддана беззастережно. Юрій Дулерайн, один із ке- рівників Надії на Радіо «Свобода», згадує про прикрий випадок, який стався під час її роботи над матеріялами ув’язнених в Україні і який повно характеризує Надійку. За словами Ду- лерайна, матеріали, які опрацьовувала Світ- лична, були для неї настільки важливими, що вона возила їх за собою додому у великій торбі. Одного разу торба привернула увагу Ню Йорк- ського злодія і він схопив її. Проте жінка впала, міцно вцупившись в торбину. Злодій довго тягнув Надію по асфальту, але так і не зумів вирвати торбину з її рук. Світлична не розціпила пальці, бо розуміла, що кожен па- пірець з цих матеріалів для неї може означати вибір між життям і смертю. Адже розголошен- ня відомостей про дисидентів, повідомлення світовій спільноті про їх ув’язнення збільшує надію на їх звільнення з катівень. Після смерті брата Івана Світличного разом iз його вдовою Л. Світличною Надія підготувала до друку книгу його віршів «У мене — тільки слово» і книгу спогадів про І. Світ- личного «Доброокий». В 1992 році Надія Світлична ініціює створення Музею шістдесятництва у Києві, до якого передає велику кількість власних експонатів, серед яких рукописи, старі фотографії, особисті речі та речі її брата Івана. 5 листопада ц.р. відкрилася виставка під назвою «Надія – голос свободи», присвячена 80-річчю від дня народження Надії Світличної. У 1994 році, уже в Незалежній Україні, Надії Світличній і її брату Івану Світличному (посмертно) присуджено Державну Шевчен- ківську Премію. Значну частину отриманої премії Надія віддала на потреби Музею шіст- десятництва. До кінця своїх днів Надія мешкала в США, продовжуючи працювати в Українському музеї в Ню Йорку й редагувати жіночий жур- нал «Віра». Померла Надія Світлична за три місяці до свого семидесятиріччя у США, в місті Ма- таван штату Ню Джерзі. Цікаво, що у 1990-му, якраз під час «Ре- волюції на граніті» – першого успішного нена- сильницького політичного процесу проти ко- муністичної влади в Українській РСР – Надія Світлична приїхала в Київ і стала свідком сту- дентського голодування, про що з радістю зау- важила: «Діти гідно продовжують традиції шістдесятників... Україна прокинулася». Так, Україна, за яку її «найбільше бо- ліло», якій вона присвятила все своє свідоме життя, справді прокинулася і народжується заново як незалежна і демократична держава. А Надія Світлична залишається в нашій пам’яті відданим борцем за Незалежність України, мужньою і незламною жінкою, обдарованою дивною твердістю духу. Леся Тополя , за матеріялами з інтернету .
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
