Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 9 Біля входу на військовий цвинтар в м. Дніпропетровську . _______________________ Здебільшого, могилки занедба- ні, позаростали травою... Це офіційний цвинтар, але не вид- но, щоб хтось прибирав. Немає ні однієї лавочки, щоб було де присісти і схоронитися від спе- ки. Владо, почуй! Хлопці по- лягли, щоб місто жило та пра- цювало спокійно. Невже вони не заслуговують догляду? Такий цвинтар НЕВІДОМИХ СОЛДАТ один єдиний у нашій державі, тому треба поважніше ставитися до новітніх Героїв України та до пам’яті про них. Вічна пам’ять усім Геро- ям, які ціною життя захищали свою Батьківщину! Ми, живучі на мирній землі, маємо не забу- вати, що війна поряд і там, в зо- ні АТО воюють, ризикують своїм життям, кращі сини України! Ми повинні робити усе, щоб вони повернулись живими та здоровими у свої оселі! Давайте допомагати, як можемо. Волон- тери – велика сила! Дякувати Богові за спілкування зі щири- ми українцями зі Львова! А ще, ми на місцях повинні робити усе, щоб хлопці повертались і не розчаровувалися... Давайте, не будемо байдужими до всьо- го, що відбувається навкруги! Давайте, будемо разом! Тільки разом Ми – СИЛА! І взагалі, ХТО, ЯКЩО НЕ МИ, змінить життя на краще! Біля могили захисника України. Нехай прийде МИР на нашу землю! Бережіть один одного! Слава Україні! – Героям СЛАВА! Лідія Полєшко, журналіст, м. Дніпропетровськ. Єднаймося, браття Пробач мені і біль, і втрати. На розсуд свій мені пробач. Я знаю, ти пробачиш, Мати, Та не окупиться твій плач. Ніхто не встане з домовини, Не залунає вбитий спів. Як не чекай на ці хвилини – Нема, а днів – і поготів. Та знаю, ти не будеш марно Вмивать сльозами білий світ. Настане день ясний, безхмарний, І буде всім один отвіт: «Сини, гартуйте серце й душу, Бо брат – не той, хто зветься так. Тому застерегти вас мушу Від тих, хто дасть підступний знак. А ті, хто з вами розділили Краплини горя й сіль життя, Вони – брати, бо боронили Вкраїну аж до забуття.» Катерина Родрігез (Прокопенко), Філядельфія, 6 серпня 2014 р.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
