Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 9 Біля входу на військовий цвинтар в м. Дніпропетровську . _______________________ Здебільшого, могилки занедба- ні, позаростали травою... Це офіційний цвинтар, але не вид- но, щоб хтось прибирав. Немає ні однієї лавочки, щоб було де присісти і схоронитися від спе- ки. Владо, почуй! Хлопці по- лягли, щоб місто жило та пра- цювало спокійно. Невже вони не заслуговують догляду? Такий цвинтар НЕВІДОМИХ СОЛДАТ один єдиний у нашій державі, тому треба поважніше ставитися до новітніх Героїв України та до пам’яті про них. Вічна пам’ять усім Геро- ям, які ціною життя захищали свою Батьківщину! Ми, живучі на мирній землі, маємо не забу- вати, що війна поряд і там, в зо- ні АТО воюють, ризикують своїм життям, кращі сини України! Ми повинні робити усе, щоб вони повернулись живими та здоровими у свої оселі! Давайте допомагати, як можемо. Волон- тери – велика сила! Дякувати Богові за спілкування зі щири- ми українцями зі Львова! А ще, ми на місцях повинні робити усе, щоб хлопці повертались і не розчаровувалися... Давайте, не будемо байдужими до всьо- го, що відбувається навкруги! Давайте, будемо разом! Тільки разом Ми – СИЛА! І взагалі, ХТО, ЯКЩО НЕ МИ, змінить життя на краще! Біля могили захисника України. Нехай прийде МИР на нашу землю! Бережіть один одного! Слава Україні! – Героям СЛАВА! Лідія Полєшко, журналіст, м. Дніпропетровськ. Єднаймося, браття Пробач мені і біль, і втрати. На розсуд свій мені пробач. Я знаю, ти пробачиш, Мати, Та не окупиться твій плач. Ніхто не встане з домовини, Не залунає вбитий спів. Як не чекай на ці хвилини – Нема, а днів – і поготів. Та знаю, ти не будеш марно Вмивать сльозами білий світ. Настане день ясний, безхмарний, І буде всім один отвіт: «Сини, гартуйте серце й душу, Бо брат – не той, хто зветься так. Тому застерегти вас мушу Від тих, хто дасть підступний знак. А ті, хто з вами розділили Краплини горя й сіль життя, Вони – брати, бо боронили Вкраїну аж до забуття.» Катерина Родрігез (Прокопенко), Філядельфія, 6 серпня 2014 р.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
