Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2015 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка Гонорова киця Мурка, обминаючи мокрі від ранішнього дощику доріжки, щоб лапки не забруднити, пройшлася з гордо під- несеною головою попри собачку Ласку. Пройшлася так, ніби й не помітила в декілька разів більшу за неї Ласку. А Ласка так чекала тої хвилини, коли Мурка нарешті зрозуміє, що вона, Ласка, не ворог їй, а приятель, адже живуть в одному домі. То чому не подружитися? Правда, Мурка здебільшого перебуває в будинку, там і ночує, а Лас- ка всі дні і ночі перебуває на широкому подвір’ї. Така в неї робота – охороняти всіх. В будинку буває зрідка, коли діти приходять з школи та садочку. Коли надворі погана погода, то кличуть Ласку до хати, щоб погратися з ними. Ласка не один раз запрошувала до забави Мурку, але гонорова киця тільки порскала на неї і погрожувала лапкою з висуненими гострими кігтями. Діти теж дивувалися поведінці Мурки. Звідки в неї такий гонор? Адже, здавалось би, Ласка мала більше право хизуватися собою, бо була собачкою з славнозвісної породи лабрадорів, але до всіх була привітною і доброю. Тому й носила ім’я – Ласка. Наступили прохолодні дні осені з частими дощами, темними ночами. Мурка майже не виходила з хати. Але якось, коли з-за сірих хмар виглянуло усміхнене Со- нечко, Мурка вийшла на подвір’я садиби. Ніби ненароком заглянула в повітку до Ласки і застигла на мить, здивована побаченим. Біля Ласки вовтузилися, тихесенько пописку- ючи, малесенькі цуценятка. Якби Мурка вміла рахувати, то нарахувала б їх рівно десять. «Нівроку собі, – подумала киця, – як їх там багато! Але як вона собі, ота Ласка, дасть раду з тією дітворою? А тут ще й холодні дні і ночі тільки почалися, а ще зима попереду. Ну-ну!» Але тут її голівкою пробігла інша думка, що це не її справа і турбота. А осінь брала своє. Одного дня після декількох днів з лагідною погодою перед обідом звіявся сильний буревій з дощем та снігом. Темно стало, як вночі. Мурка, влігшись на вікні теплої хати, примруженим оком спостерігала за збиточними поривами буревію. Раптом до її вух, а коти володіють винятковим слухом, донісся ледь чутний писк. Мурка тривожно глянула в сторону повітки, – вона зрозуміла, що Ласка не в силі обігріти всю оту велику ватагу своїх діточок. Стрибнула з підвіконня, прибігла до дверей і голосно занявкала, драпаючи двері, – просила випустити її надвір. Вдома була, на щастя, наймо- лодша п’ятирічна Маланочка, яка в той день не пішла в садочок, бо мала невеличку нежить. Маланочка покинула свій пластилін, з якого любила виліплювати свої іграшки, швиденько відчинила двері і так же швидко закрила їх, переборюючи холодний порив вітру.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
