Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2015 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка Гонорова киця Мурка, обминаючи мокрі від ранішнього дощику доріжки, щоб лапки не забруднити, пройшлася з гордо під- несеною головою попри собачку Ласку. Пройшлася так, ніби й не помітила в декілька разів більшу за неї Ласку. А Ласка так чекала тої хвилини, коли Мурка нарешті зрозуміє, що вона, Ласка, не ворог їй, а приятель, адже живуть в одному домі. То чому не подружитися? Правда, Мурка здебільшого перебуває в будинку, там і ночує, а Лас- ка всі дні і ночі перебуває на широкому подвір’ї. Така в неї робота – охороняти всіх. В будинку буває зрідка, коли діти приходять з школи та садочку. Коли надворі погана погода, то кличуть Ласку до хати, щоб погратися з ними. Ласка не один раз запрошувала до забави Мурку, але гонорова киця тільки порскала на неї і погрожувала лапкою з висуненими гострими кігтями. Діти теж дивувалися поведінці Мурки. Звідки в неї такий гонор? Адже, здавалось би, Ласка мала більше право хизуватися собою, бо була собачкою з славнозвісної породи лабрадорів, але до всіх була привітною і доброю. Тому й носила ім’я – Ласка. Наступили прохолодні дні осені з частими дощами, темними ночами. Мурка майже не виходила з хати. Але якось, коли з-за сірих хмар виглянуло усміхнене Со- нечко, Мурка вийшла на подвір’я садиби. Ніби ненароком заглянула в повітку до Ласки і застигла на мить, здивована побаченим. Біля Ласки вовтузилися, тихесенько пописку- ючи, малесенькі цуценятка. Якби Мурка вміла рахувати, то нарахувала б їх рівно десять. «Нівроку собі, – подумала киця, – як їх там багато! Але як вона собі, ота Ласка, дасть раду з тією дітворою? А тут ще й холодні дні і ночі тільки почалися, а ще зима попереду. Ну-ну!» Але тут її голівкою пробігла інша думка, що це не її справа і турбота. А осінь брала своє. Одного дня після декількох днів з лагідною погодою перед обідом звіявся сильний буревій з дощем та снігом. Темно стало, як вночі. Мурка, влігшись на вікні теплої хати, примруженим оком спостерігала за збиточними поривами буревію. Раптом до її вух, а коти володіють винятковим слухом, донісся ледь чутний писк. Мурка тривожно глянула в сторону повітки, – вона зрозуміла, що Ласка не в силі обігріти всю оту велику ватагу своїх діточок. Стрибнула з підвіконня, прибігла до дверей і голосно занявкала, драпаючи двері, – просила випустити її надвір. Вдома була, на щастя, наймо- лодша п’ятирічна Маланочка, яка в той день не пішла в садочок, бо мала невеличку нежить. Маланочка покинула свій пластилін, з якого любила виліплювати свої іграшки, швиденько відчинила двері і так же швидко закрила їх, переборюючи холодний порив вітру.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
