Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2015 WWW.UNWLA.ORG 35 злякано заверещав тоненьким голосочком, скрутився в клубочок. З оченят викотилися сльози. Собачки трохи отеретіли від того писку і, не зустрівши супротиву, втихоми- рилися. Молодша собачка Ласка підійшла до ведмедика і ласкаво лизнула його в покусану щічку. Лялька вже без злоби декілька разів гавкнула, даючи знати господарям про несподіваного гостя. Рипнули двері лісничівки і до воріт спочатку прибіг шестирічний син лісничого Тарасик і закричав: – Мамо! Тут ведмедик приблукався! – То напевно синочок тої ведмедиці, що її тато з робітниками приспали кулею зі снотворними ліками і повезли до Київського зоопарку, – промовила мама Тарасика. – Зараз я попробую зателефонувати татові, щоб він повернувся і забрав її синочка також. Бачиш, воно ще маленьке і потребує мами. Коли Тарасикова мама пішла до хати, ведмедик сміливо підійшов до Тарасика і пригорнувся до нього. Ласка ще раз лизнула ведмедика в носик, а потім і Тарасика також в кирпатенький носик. Мама з порога хати голосно повідомила, що батько вже далеко від’їхав автом, на якому була клітка з ведмедицею, то не може повернутися. Мусить якнайшвидше доїхати до зоопарку, поки ведмедиця ще спить, щоб там переселити її до пригото- ваного для неї вольєру. А також мусить запитатися в дирекції зоопарку, чи потребують вони ведмежатко, адже мав замовлення тільки на дорослого ведмедя. В просторій кухні лісничівки Тарасик налив в тарілку молока і поставив перед ведмедиком. Той, занюхавши смачний запах молока, вткнувся носом в тарілку, розлив молочко по підлозі і запчихався. – Ай-я-яй, Михайлику, що ти наробив!? – То він не вміє пити молока, мусиш навчити його, бо він ще маленький, отой твій Михайлик. Ти гарно його назвав, – промовила мама. Але тут на допомогу прийшла собачка Ласка, що почала язичком вилизувати молоко з підлоги, поглядом запро- шуючи до трапези Михайлика. Михайлик весну зустрів на лісничівці. Він радо бавився з Тарасиком та Ласкою, але очка його часто сльозилися при згадці про мамусине тепло. І ось одного ранку тато розбудив Тарасика: – Вставай, синку, якщо хочеш поїхати зі мною до Київського зоопарку. Я домо- вився, що твого Михайлика повезуть до його неньки, бо вона теж дуже сумує сама у просторому вольєрі. Потім Тарасик довго розповідав малятам в садочку про Київський зоопарк та про те, як радісно тулилися до себе мама-ведмедиця та її синочок Михайлик. Діти запи- тали, чи йому не сумно за Михайликом. – Та трохи сумно, але тато обіцяв, що кожного літа ми будемо відвідувати Михайлика та його таку величезну-величезну маму-ведмедицю. Святослав Левицький.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
