Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2015 WWW.UNWLA.ORG 25 ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ Наталія Коваль 2 жовтня 2014 року відійшла від нас членка 64-го Відділу СУА Наталія Коваль, проживши 102 роки. Наталія народи- лася в Угринові 31 січ- ня 1912 р. в родині Марії з Мусіїв і Никити Стефанюка. У родині було восьмеро дітей, Наталія була 6-а. У 1922 р. родина переїхала на Лемківщину до містечка Ясло, в той час під Польщею. Батько дістав працю у нафтовій промисловості. Ната- лія там закінчила народню школу і поступила до гімназії. Але через свій україномовний патріотизм скоро була не тільки виключена зі школи, але позбавлена можливости іншої гімназії у цілій області. Тоді Наталія вчилася в Перемишлі, де була велика українська гро- мада і утиски не були такі строгі. Після за- кінчення гімназії Наталія була прийнята на університетські студії у Львові, куди і пере- їхали її батьки. Тут закінчила психологію і філософію зі ступенем маґістра. Це дало їй право продовжувати дальше студії над док- торатом. У 1939 р. Наталія вийшла заміж за Богдана Коваля, товариша зі студентських ча- сів. У 1940 році народився перший син Юрій. Незважаючи на бурхливі воєнні часи, Наталія працювала професором у Львівському уні- верситеті. За свою політичну активність Бог- дан був заарештований і засуджений на смерть. Чудом врятувався, йдучи на розстріл, і втік з цілою родиною на Захід. У 1944 р. родина з Кракова повільно переміщалася в сторону Німеччини і по закінченні війни опинилася у ДП таборі Ohio у місті Burgdorf в англійській зоні. Під час чотирьохрічного перебування у таборі Богдан був комендантом, а Наталія зорганізувала і була директором народньої школи. У 1949 р. родина еміґрувала до Ню Йорку. Життя в новій країні було дуже важке і іміґранти влаштовувалися на яку-небудь працю, щоб тільки вижити. Ціла родина жила у тісному помешканні, на 7-ій вул. разом з родиною брата Влодка, який їх спровадив до Америки. У 1951 р. народилася донька Романа. Родина кілька разів перепроваджувалася (Brooklyn, Queens,Hartsdale); аж врешті осіли у 1991 р. в Connecticut. Наталія працювала, вчилася англій- ської мови і включилася в громадське життя. Цілий час слідкувала за подіями в Україні, на- діючись на повернення додому. Наталія мала позитивне ставлення до життя і була завжди активна. Вона влашто- вувала родинні свята згідно з українськими традиціями не тільки для рідних, але і для чи- сленних приятелів. Наталія працювала про- фесійно в родинному підприємстві нерухомо- стей (Real estate). Це уможливило її дітям закінчити університетські студії і професійно працювати. Протягом цілого свого життя підтри- мування громадських установ було у родині Ковалів на важному місці: НТШ, УВАН, церква св. Юра в Ню Йорку, церква св. Володимира у Стемфорді, активна союзянка 64-го Відділу СУА. Підтримувала участь своїх дітей у Пласті, різних імпрезах, організаціях. Вона уфунду- вала своєму внукові Юрі навчання в Києві після закінчення університету в Америці. У 1997 р., використовуючи більшу час- тину своїх заощадностей, Богдан і Наталія створили Фонд стипендій для бідних дітей із українських сіл в Києво-Могилянській Ака- демії. На сьогодні кілька десятків бідних дітей завершили свої студії у Могилянці завдяки княжому дарові родини Ковалів. Ці діти і їхні батьки пишуть зворушливі листи з подяками за фінансову підтримку родині Ковалів. Фонд діє до сьогодні. Наталія Коваль була прекрасною ма- мою, чудовою бабунею 5-ох внуків та пра- бабунею 4-ох правнуків. Вона уособлювала в собі дух мужності і щедрості, що були харак- терними рисами її покоління. Її життя пе- репліталося позитивно з численними людьми, знайомими і незнайомими, а особливо вона була основою і опорою своєї родини. Всі, що її знали, ніколи її не забудуть і завжди будуть шанувати її пам’ять. Лариса Зєлик, архівар 64-го Відділу СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
