Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2015 WWW.UNWLA.ORG 25 ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ Наталія Коваль 2 жовтня 2014 року відійшла від нас членка 64-го Відділу СУА Наталія Коваль, проживши 102 роки. Наталія народи- лася в Угринові 31 січ- ня 1912 р. в родині Марії з Мусіїв і Никити Стефанюка. У родині було восьмеро дітей, Наталія була 6-а. У 1922 р. родина переїхала на Лемківщину до містечка Ясло, в той час під Польщею. Батько дістав працю у нафтовій промисловості. Ната- лія там закінчила народню школу і поступила до гімназії. Але через свій україномовний патріотизм скоро була не тільки виключена зі школи, але позбавлена можливости іншої гімназії у цілій області. Тоді Наталія вчилася в Перемишлі, де була велика українська гро- мада і утиски не були такі строгі. Після за- кінчення гімназії Наталія була прийнята на університетські студії у Львові, куди і пере- їхали її батьки. Тут закінчила психологію і філософію зі ступенем маґістра. Це дало їй право продовжувати дальше студії над док- торатом. У 1939 р. Наталія вийшла заміж за Богдана Коваля, товариша зі студентських ча- сів. У 1940 році народився перший син Юрій. Незважаючи на бурхливі воєнні часи, Наталія працювала професором у Львівському уні- верситеті. За свою політичну активність Бог- дан був заарештований і засуджений на смерть. Чудом врятувався, йдучи на розстріл, і втік з цілою родиною на Захід. У 1944 р. родина з Кракова повільно переміщалася в сторону Німеччини і по закінченні війни опинилася у ДП таборі Ohio у місті Burgdorf в англійській зоні. Під час чотирьохрічного перебування у таборі Богдан був комендантом, а Наталія зорганізувала і була директором народньої школи. У 1949 р. родина еміґрувала до Ню Йорку. Життя в новій країні було дуже важке і іміґранти влаштовувалися на яку-небудь працю, щоб тільки вижити. Ціла родина жила у тісному помешканні, на 7-ій вул. разом з родиною брата Влодка, який їх спровадив до Америки. У 1951 р. народилася донька Романа. Родина кілька разів перепроваджувалася (Brooklyn, Queens,Hartsdale); аж врешті осіли у 1991 р. в Connecticut. Наталія працювала, вчилася англій- ської мови і включилася в громадське життя. Цілий час слідкувала за подіями в Україні, на- діючись на повернення додому. Наталія мала позитивне ставлення до життя і була завжди активна. Вона влашто- вувала родинні свята згідно з українськими традиціями не тільки для рідних, але і для чи- сленних приятелів. Наталія працювала про- фесійно в родинному підприємстві нерухомо- стей (Real estate). Це уможливило її дітям закінчити університетські студії і професійно працювати. Протягом цілого свого життя підтри- мування громадських установ було у родині Ковалів на важному місці: НТШ, УВАН, церква св. Юра в Ню Йорку, церква св. Володимира у Стемфорді, активна союзянка 64-го Відділу СУА. Підтримувала участь своїх дітей у Пласті, різних імпрезах, організаціях. Вона уфунду- вала своєму внукові Юрі навчання в Києві після закінчення університету в Америці. У 1997 р., використовуючи більшу час- тину своїх заощадностей, Богдан і Наталія створили Фонд стипендій для бідних дітей із українських сіл в Києво-Могилянській Ака- демії. На сьогодні кілька десятків бідних дітей завершили свої студії у Могилянці завдяки княжому дарові родини Ковалів. Ці діти і їхні батьки пишуть зворушливі листи з подяками за фінансову підтримку родині Ковалів. Фонд діє до сьогодні. Наталія Коваль була прекрасною ма- мою, чудовою бабунею 5-ох внуків та пра- бабунею 4-ох правнуків. Вона уособлювала в собі дух мужності і щедрості, що були харак- терними рисами її покоління. Її життя пе- репліталося позитивно з численними людьми, знайомими і незнайомими, а особливо вона була основою і опорою своєї родини. Всі, що її знали, ніколи її не забудуть і завжди будуть шанувати її пам’ять. Лариса Зєлик, архівар 64-го Відділу СУА
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
