Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2015 НОВИНИ ЛЕКТОРІЮ СУА З ЖІНОЧИХ СТУДІЙ В УКУ Станасюк Ольга, УКУ, IV курс, історія МІЛ ЕНА РУДНИЦЬК А ПРО ГО ЛОДОМО Р В сучасній історії України є багато імен, які були і залишаються для пострадянських людей невідомими, незважаючи на їхній ваго- мий внесок у справу становлення української державності, у розвиток філософії, політології тощо. Однією з таких досі не оцінених нами видатних українських діячів є Мілена Руд- ницька. Мілена Рудницька, яка була вченим, педагогом, політологом, журналістом протя- гом усього свого життя, зокрема, як член Польського сейму, активно захищала політич- ні та соціальні права українців. Народилася у 1892 році у м. Зборів. Батько дівчини був з давнього українського роду, а мати єврейкою. У 1906р. її сім’я переїхала до Львова, де Мілена вийшла заміж, а під час Першої Світової війни вони проживали у Відні. Мілена розпочала свою професійну кар’єру в Учительській семі- нарії у Львові, а у 1920-х роках залишила пра- цю вчительки і повністю присвятила себе гро- мадянській та політичній роботі. Будучи здібним організатором, очолю- вала низку жіночих рухів та об’єднань. Ще у 1919 році вона вступила до Національної ради українських жінок, заснованої у м. Кам’яниці. Працювала Мілена в центральній управі Сою- зу українок у Львові, брала участь в Україн- ському жіночому конгресі в Станіславові. Також репрезентувала український жіночий рух на міжнародних жіночих з’їздах. У 1928 р. Мілена стала головою Союзу українок і послом сейму Польщі від Україн- ського національно-демократичного об’єднан- ня (УНДО). Вона повинна була відстоювати права жінок у всіх сферах життя: наполягати на допущенні жінок до тих шкіл та факуль- тетів, доступ до яких був закритий; дбати про відкриття народних та середніх шкіл для дів- чат і хлопців; домагатися однакової платні для жінок та чоловіків; порушувати питання стате- вої етики і т.д. У 1933 р. увага Союзу українок була прикута до трагічних подій в радянській Україні, де більшовики організували безпре- цедентний голодомор, зростала хвиля чисток і показових процесів над українцями. Голод був спричинений опором, який українські селяни чинили колективізації. Саме Рудницька однією з перших ви- несла питання про сталінський Голодомор в Україні на міжнародну арену, виступаючи на ІХ Міжнародному конгресі нацменшин у Берні у вересні 1933 року. У період Голодомору 1932- 1933 років вона була обрана заступником голови Українського громадського комітету порятунку України, який був створений у лип- ні 1933 року у Львові. Головним завданням організації було розповісти світові про масо- вий голод на українських землях у складі СРСР та організувати масштабну міжнародну допо- могу голодуючим. Члени комітету займалися просвітницько-організаційною діяльністю: пи- сали до міжнародних організацій, засновували комітети допомоги українським селянам, листовно зверталися до світових політичних діячів, влаштовували міжнародні конференції та зустрічі. Мілена відповідала за міжнарод- ний напрямок в організації. Їй вдалося, за сприяння міжнародних жіночих організацій і підтримки українських впливових політичних діячів за кордоном, переконати тодішнього президента Ліги Націй – прем’єр-міністра та міністра закордонних справ Норвегії доктора Югана Людвіга Мовінклеля – винести питан- ня допомоги голодуючим радянської України на обговорення Ради Ліги Націй. Через 25 років після Голодомору Міле- на Рудницька написала свою працю «Боротьба за правду про Великий Голод», де, будучи свідком подій, беручи активну участь у допо- мозі голодуючим, описала весь біль побачено- го, а також дії Радянського Союзу, закордонну пресу та її реакції. У своїй праці Мілена Рудницька ста- вить найголовніші питання і відповідає на них: чому саме відбувся Великий Голод, чому Радянська влада замовчувала та приховувала це, невже світ не знав про ці страшні події, а якщо й знав, то чому так мало про це говорив? Стаття поділена на підпункти, де авторка роз- повідає про бібліографію щодо голодомору, про згадки очевидців, про західну пресу, про питання голоду на міжнародній арені, а саме на Конгресі Національностей та на терені Ліги Націй. Авторка, на мою думку, влучно розпо- чинає свою працю, а саме з опису подій очима
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
