Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2015 НОВИНИ ЛЕКТОРІЮ СУА З ЖІНОЧИХ СТУДІЙ В УКУ Станасюк Ольга, УКУ, IV курс, історія МІЛ ЕНА РУДНИЦЬК А ПРО ГО ЛОДОМО Р В сучасній історії України є багато імен, які були і залишаються для пострадянських людей невідомими, незважаючи на їхній ваго- мий внесок у справу становлення української державності, у розвиток філософії, політології тощо. Однією з таких досі не оцінених нами видатних українських діячів є Мілена Руд- ницька. Мілена Рудницька, яка була вченим, педагогом, політологом, журналістом протя- гом усього свого життя, зокрема, як член Польського сейму, активно захищала політич- ні та соціальні права українців. Народилася у 1892 році у м. Зборів. Батько дівчини був з давнього українського роду, а мати єврейкою. У 1906р. її сім’я переїхала до Львова, де Мілена вийшла заміж, а під час Першої Світової війни вони проживали у Відні. Мілена розпочала свою професійну кар’єру в Учительській семі- нарії у Львові, а у 1920-х роках залишила пра- цю вчительки і повністю присвятила себе гро- мадянській та політичній роботі. Будучи здібним організатором, очолю- вала низку жіночих рухів та об’єднань. Ще у 1919 році вона вступила до Національної ради українських жінок, заснованої у м. Кам’яниці. Працювала Мілена в центральній управі Сою- зу українок у Львові, брала участь в Україн- ському жіночому конгресі в Станіславові. Також репрезентувала український жіночий рух на міжнародних жіночих з’їздах. У 1928 р. Мілена стала головою Союзу українок і послом сейму Польщі від Україн- ського національно-демократичного об’єднан- ня (УНДО). Вона повинна була відстоювати права жінок у всіх сферах життя: наполягати на допущенні жінок до тих шкіл та факуль- тетів, доступ до яких був закритий; дбати про відкриття народних та середніх шкіл для дів- чат і хлопців; домагатися однакової платні для жінок та чоловіків; порушувати питання стате- вої етики і т.д. У 1933 р. увага Союзу українок була прикута до трагічних подій в радянській Україні, де більшовики організували безпре- цедентний голодомор, зростала хвиля чисток і показових процесів над українцями. Голод був спричинений опором, який українські селяни чинили колективізації. Саме Рудницька однією з перших ви- несла питання про сталінський Голодомор в Україні на міжнародну арену, виступаючи на ІХ Міжнародному конгресі нацменшин у Берні у вересні 1933 року. У період Голодомору 1932- 1933 років вона була обрана заступником голови Українського громадського комітету порятунку України, який був створений у лип- ні 1933 року у Львові. Головним завданням організації було розповісти світові про масо- вий голод на українських землях у складі СРСР та організувати масштабну міжнародну допо- могу голодуючим. Члени комітету займалися просвітницько-організаційною діяльністю: пи- сали до міжнародних організацій, засновували комітети допомоги українським селянам, листовно зверталися до світових політичних діячів, влаштовували міжнародні конференції та зустрічі. Мілена відповідала за міжнарод- ний напрямок в організації. Їй вдалося, за сприяння міжнародних жіночих організацій і підтримки українських впливових політичних діячів за кордоном, переконати тодішнього президента Ліги Націй – прем’єр-міністра та міністра закордонних справ Норвегії доктора Югана Людвіга Мовінклеля – винести питан- ня допомоги голодуючим радянської України на обговорення Ради Ліги Націй. Через 25 років після Голодомору Міле- на Рудницька написала свою працю «Боротьба за правду про Великий Голод», де, будучи свідком подій, беручи активну участь у допо- мозі голодуючим, описала весь біль побачено- го, а також дії Радянського Союзу, закордонну пресу та її реакції. У своїй праці Мілена Рудницька ста- вить найголовніші питання і відповідає на них: чому саме відбувся Великий Голод, чому Радянська влада замовчувала та приховувала це, невже світ не знав про ці страшні події, а якщо й знав, то чому так мало про це говорив? Стаття поділена на підпункти, де авторка роз- повідає про бібліографію щодо голодомору, про згадки очевидців, про західну пресу, про питання голоду на міжнародній арені, а саме на Конгресі Національностей та на терені Ліги Націй. Авторка, на мою думку, влучно розпо- чинає свою працю, а саме з опису подій очима
Page load link
Go to Top