Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2015 Ювілей Української Героїні У 2014 році, який безмірно наповнений драматичним сьогоденням і новітнім героїзмом, мовби для підтримки борців за гідність України, за її цілісність і волю прихо- дять до нас вельми значимі ювілеї героїчних попередників, стукають до наших умів і сердець своїм невмирущим прикладом, доводять, що Герої не вмирають. Ось так приходить до нас і постать чудової Українки-Героїні Катерини Зарицької. 100 літ тому народилася (в листопаді 1914 року), щоб назавжди залишитися в українській історії, щоб осявати її велич та щоб зігрівати серця нащадків у важкі часи. Катерина Зарицька – з когорти тих, хто своїм життям виразно засвідчив любов до України, хто все своє життя посвятив служінню Україні і чинив те служіння з Богом у серці. Мабуть, знаковим є той факт, що правнук Катрусі Зарицької, дев’ятирічний Антон Святослав Грін (народився і проживає в Америці) зіграв головну ролю в українському фільмі “Поводир”, який номінується на здобуття премії Оскара 2015 року як кращий зарубіжний фільм. Фільм відображає правдиві події трагічної української історії в перших роках радянської влади. КАТЕРИНА ЗАРИЦЬКА (1914-1986) Народилася Катерина Зарицька 3 лис- топада 1914 року в місті Коломиї на Станіс- лавщині. Була дочкою відомого українського математика Мирона Зарицького та Володи- мири із давнього священичого роду Зофійов- ських. Батько був видатним математиком, професором, займав поважне становище у суспільстві. Батьки велику увагу приділяли вихованню своєї одиначки. Пізніше, у листах із тюрми, Катруся не раз з приємністю буде згадувати свої дитячі роки, схожі на казку, і дякуватиме батькам за цікаве, гарне життя. Сама Катруся (так протягом усього життя її ласкаво називали всі знайомі) була здібна й освічена, в 1932 році поступила до Львівського політехнічного інституту на аґ- рарний факультет. І ось така успішна й щаслива молода дівчина покинула спокійне й щасливе життя і включилася в боротьбу, яка давала їй лише труднощі й небезпеки... Ще пару літ тому нашим сучасникам здавалось би це чимось винятковим і не- збагненним, проте цього, багатого на ювілеї, року бачимо такі ж зразки жертовності й героїзму. Традиція патріотичного служіння триває... Тепер нам ближчою й зрозумілішою є Катруся, яка більше, ніж себе, любила свій український народ, боліла його болями, його несправедливою долею. Цікаво є згадати, що коли Катруся нав- чалася в гімназії сестер-василіянок у Львові, однією з її наставниць була героїня минулих визвольних змагань Олена Степанів. Мовби за вказівкою звища естафета патріотизму переда- валася з покоління в покоління тоді і пере- дається далі. У гімназії Катруся вступила до Пласту. А у випускному класі гімназії вступила до Юнацтва ОУН. Навчаючись у Політехніці, працювала в "Юнацтві", а згодом у самій ОУН, виконувала різноманітні доручення Проводу. 8 листопада 1934 року Катерина За- рицька була заарештована польською поліці- єю та суджена на двох процесах – Варшав- ському (1935-1936 рр.) та Львівському (1936 р.). Головним звинуваченням Катерини Зарицької було те, що вона допомагала Гри- горію Мацейкові, який за дорученням ОУН вбив польського міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького, перейти польсько- чехословацький кордон, і звісно ж, – прина- лежність до ОУН, яка проте не була доведена. Засуджена на 8 років тюрми. Проте завдяки старанням адвоката д-ра Олександра Пален- ського апеляційний суд зменшив той присуд до 4 років і 6 місяців. І ось у Станіславській тюрмі вона зу- стріла однакову по духу й по діяльності люди- ну – Михайла Сороку. Зустрілися вони в тюремній каплиці, куди тодішні в'язні мали
Page load link
Go to Top