Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 19 ВЕРТЕП. СВЯТА НІЧ – НІЧ Ч УДЕС Дорогим доням і синові до родинних пам’яток. Мама. На столі догоряють свічі. В мешканні тиша й півсумерк. Від’їхали діти з онуками, замовк гамір і сміх. Батько-дружина (чоловік) відпочиває. Сивоволоса жінка сама. Вона, хоч утомлена, не може спати, бо в ній розбуджені цього вечора всі фібри душі. Примикає очі, щоб більше сконцентруватися на споминах, що в її уяві, як на чародійній стрічці, пересу- ваються сьогодні так яскраво і такими свіжи- ми, живими картинами. Кімната наповняється голосами далекими, а рівночасно близькими- рідними, що дзвенять навкруги неї, як бо- жеська симфонія... Різдвяна містерія – здається, перша, що залишилась і її пам’яті донині. Було їй тоді не більше чотирьох років. Кінець війни. Батька призначають на працю у Лемківщину. «На шпилі гір, неначе лата, Пришите до лісів село.» /І. Антонич / Село Бересть. Зима. Все навкруги: гори, ліси, хати – за- сипані блакитно-сріблистим сні- гом. Не видно стежок. Але ко- лядники промощують собі в цей морозний вечір дорогу. В сінях дзвінок. Ідуть з вертепом. Входять засніжені в теплу кімнату. Молодший брат на руках у батька. Вона тримається маминої сукні. Ясла. Стаєнка. Дитя в сіні. Над ним похилені постаті Марії і Йосифа, побіч вівці, осел, навколішках пастушки. Ясла освітлені. Постаті яскраві, як живі. Зачароване дівча не зводить з них очей. Знечев’я над яслами починають діятися якісь дива: з’являється коза, що чомусь так дерев’яно стукає ногами, чорт з розгойданим хвостом. Він скаче, щось говорить. Ні, кричить. Стає страшно. – Мамо, чому він тягне Гершка за бо- роду? Гершко добрий, учора приніс нам рибку. Дівча опиняється на руках мами і чує її голос: – Дивися вгору, на звізду. І справді, над яслами, над колядника- ми крутиться, мерехтить, блищить велика золота звізда. Дитя задивлене в цей блиск. М’яка долоня пригортає його до грудей. О, як солодко, як безпечно засипати на маминім рамені, в м‘якім теплі мережива і сяйві золотої звізди. «Народився Бог на санях В лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у кресанях І принесли місяць круглий. Тешуть теслі з срібла сани, Стелиться сніжиста путь, На тих санах в синь незнану Дитя Боже повезуть.» /І. Антонич/ Їдуть до бабуні на Свят-вечір. Ні, летять. Коні-змії рвуть залубні по замерзлій «цісарці», порскають весело, дзвінки співають сріблистими перекликами веселу колядку. Місяць «вівсяним колачем» лине по небі. Свят-вечір. Світлиця вся освітлена, пахне сіном, ялівцем і воском. Довгий стіл, під «портом» сіно, на долівці сіно. З’їхалася вся велика родина. Тут і домашні: глухонімий Тимко всміха- ється сьогодні щасливо, тут же і фірман, і пастух, і п’ятеро малих сиріт, яким маму забрала «гішпан- ка», а бабуня пригорнула бездом- них. Найстарша з них Антошка в пишнім вишиванім ґорсеті і кора- лях. (Ах, мрія-мрій такий ґорсет та коралі! А все кажуть: «Ти ще замала!» Всі засідають. Тільки бабуня стоїть владно в головах – струнка, висока і такими, як у мами, синіми, тільки грізними очима, дивиться на всіх. Усі вмовкають. Бабуня христиться тричі і просить їх «пригощатися». Ох, яка мука, як довго треба сидіти, скільки страв! Нарешті, строкатий півень усміхається до дівчати з по- рожньої тарілки. Вона підносить її. На скатерті під тарілкою золотиться дукач! До намиста! Діти кудкудакають у сіні під столом. Молодші брати кулаччять дівча, здирають з волосся синю стрічку. Мала, з плачем, опиня- ється на маминих грудях. М’яка рука пригла- джує її волосся, м’який голос заспокоює: – Цить, не плач! Підростеш – дістанеш ґорсет і намисто! ...Ніколи не діждалася корсетки зі зо- лотом шитими колосками і маковим цвітом, ані намиста... Дукач-щастя покотився в темну щілину безвісти... Її дорога бабуся лежить на зарослім бур’яном цвинтарі при спаленій церкві. Спо- рохнявів і звалився хрест. Її рід розбитий, зні-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
