Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 19 ВЕРТЕП. СВЯТА НІЧ – НІЧ Ч УДЕС Дорогим доням і синові до родинних пам’яток. Мама. На столі догоряють свічі. В мешканні тиша й півсумерк. Від’їхали діти з онуками, замовк гамір і сміх. Батько-дружина (чоловік) відпочиває. Сивоволоса жінка сама. Вона, хоч утомлена, не може спати, бо в ній розбуджені цього вечора всі фібри душі. Примикає очі, щоб більше сконцентруватися на споминах, що в її уяві, як на чародійній стрічці, пересу- ваються сьогодні так яскраво і такими свіжи- ми, живими картинами. Кімната наповняється голосами далекими, а рівночасно близькими- рідними, що дзвенять навкруги неї, як бо- жеська симфонія... Різдвяна містерія – здається, перша, що залишилась і її пам’яті донині. Було їй тоді не більше чотирьох років. Кінець війни. Батька призначають на працю у Лемківщину. «На шпилі гір, неначе лата, Пришите до лісів село.» /І. Антонич / Село Бересть. Зима. Все навкруги: гори, ліси, хати – за- сипані блакитно-сріблистим сні- гом. Не видно стежок. Але ко- лядники промощують собі в цей морозний вечір дорогу. В сінях дзвінок. Ідуть з вертепом. Входять засніжені в теплу кімнату. Молодший брат на руках у батька. Вона тримається маминої сукні. Ясла. Стаєнка. Дитя в сіні. Над ним похилені постаті Марії і Йосифа, побіч вівці, осел, навколішках пастушки. Ясла освітлені. Постаті яскраві, як живі. Зачароване дівча не зводить з них очей. Знечев’я над яслами починають діятися якісь дива: з’являється коза, що чомусь так дерев’яно стукає ногами, чорт з розгойданим хвостом. Він скаче, щось говорить. Ні, кричить. Стає страшно. – Мамо, чому він тягне Гершка за бо- роду? Гершко добрий, учора приніс нам рибку. Дівча опиняється на руках мами і чує її голос: – Дивися вгору, на звізду. І справді, над яслами, над колядника- ми крутиться, мерехтить, блищить велика золота звізда. Дитя задивлене в цей блиск. М’яка долоня пригортає його до грудей. О, як солодко, як безпечно засипати на маминім рамені, в м‘якім теплі мережива і сяйві золотої звізди. «Народився Бог на санях В лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у кресанях І принесли місяць круглий. Тешуть теслі з срібла сани, Стелиться сніжиста путь, На тих санах в синь незнану Дитя Боже повезуть.» /І. Антонич/ Їдуть до бабуні на Свят-вечір. Ні, летять. Коні-змії рвуть залубні по замерзлій «цісарці», порскають весело, дзвінки співають сріблистими перекликами веселу колядку. Місяць «вівсяним колачем» лине по небі. Свят-вечір. Світлиця вся освітлена, пахне сіном, ялівцем і воском. Довгий стіл, під «портом» сіно, на долівці сіно. З’їхалася вся велика родина. Тут і домашні: глухонімий Тимко всміха- ється сьогодні щасливо, тут же і фірман, і пастух, і п’ятеро малих сиріт, яким маму забрала «гішпан- ка», а бабуня пригорнула бездом- них. Найстарша з них Антошка в пишнім вишиванім ґорсеті і кора- лях. (Ах, мрія-мрій такий ґорсет та коралі! А все кажуть: «Ти ще замала!» Всі засідають. Тільки бабуня стоїть владно в головах – струнка, висока і такими, як у мами, синіми, тільки грізними очима, дивиться на всіх. Усі вмовкають. Бабуня христиться тричі і просить їх «пригощатися». Ох, яка мука, як довго треба сидіти, скільки страв! Нарешті, строкатий півень усміхається до дівчати з по- рожньої тарілки. Вона підносить її. На скатерті під тарілкою золотиться дукач! До намиста! Діти кудкудакають у сіні під столом. Молодші брати кулаччять дівча, здирають з волосся синю стрічку. Мала, з плачем, опиня- ється на маминих грудях. М’яка рука пригла- джує її волосся, м’який голос заспокоює: – Цить, не плач! Підростеш – дістанеш ґорсет і намисто! ...Ніколи не діждалася корсетки зі зо- лотом шитими колосками і маковим цвітом, ані намиста... Дукач-щастя покотився в темну щілину безвісти... Її дорога бабуся лежить на зарослім бур’яном цвинтарі при спаленій церкві. Спо- рохнявів і звалився хрест. Її рід розбитий, зні-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
