Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 9 при «Просвіті» премії для видавання попу- лярних книжок. У цей час Гриневичева роз- почала співробітництво з часописами «Діло», «Буковина», «Літературно-науковий вісник». Її твори відразу привернули увагу, її багато друкують, критика позитивно відзи- вається, особливо підкреслюючи майстерність її художнього слова, бездоганність стилю та неперевершене знання української мови. В своїх естетичних поглядах Катря Гриневичева стоїть близько до «Молодої музи», але ніколи не забуває про суспільну функцію літератури. Особливо проявляється в неї педагогічний темперамент, який все скеровує її до праці серед дітей. Вже як відому письменницю її запрошують редагувати надзвичайно популяр- ний у ті роки дитячий журнал «Дзвінок», і в 1909-1912 рр. вона редаґує його. Відвідини Києва та особисте знайом- ство з Оленою Пчілкою, Марією Заньковець- кою, Валерією О’Коннор-Вілінською підсилю- ють її бажання дальше працювати на педа- гогічній ниві. Наскільки щасливо складалося життя Катрі Гриневичевої у літературі, настільки нещасливим було її особисте життя. Чоловік її виявився людиною малоінтелігентною і огра- ниченою, і в 1912 році вона розійшлася з ним. Їй і її синам приходилось терпіти велику ма- теріяльну скруту, оскільки вона не могла отри- мати ніякої посади – адже пан намісник добре запам’ятав собі Краків і ту молоду Катерину Банах, яка кинула виклик цілій системі виховання в Учительській жіночій семінарії. Її бідність стає об’єктом насміху та пліток. Мов- ляв, захотіла «побавитись в українську пат- ріотку», – то й маєш. Всі удари долі Катря Гриневичева сприймає як кару за минулі гріхи і готова нести важкий життєвий хрест. У час Першої Світової війни вона їде у Ґмінд – невелике поселення у болотах До- лішньої Австрії, куди уряд зігнав на час війни українських селян з усіх куточків Галичини, боячись, що вони можуть стати на бік Росії. Там вона працювала вчителькою баракової школи. У подібні табори смерті, щоб допо- могти народу в його стражданнях, йшли кращі сили тогочасної української інтелігенції. Ста- вали сестрами милосердя, навчали дітей, пи- сали листи і скарги, надавали першу необхідну допомогу. Катря Гриневичева ранки прово- дила в школі, а решту дня – в бараках, серед людей і їхнього горя. Вона постійно інформує часопис «Вісник визволення України» про не- чувані злочини в таборі, знущання, запере- чення будь-яких прав людини, про геноцид, у якому уряд вправляється над українським народом. Вона також висилає М. Возняку свої новели, нариси і статті про Ґмінд для пу- блікації у «Літературно-науковому віснику». Ці матеріали сколихнули світ. Під тиском гро- мадськості Ґмінд закривають. В 1917 році Катря Гриневичева повер- тається до Львова. Даремні її прохання дати їй якусь учительську посаду, бодай на провінції. Попри скрутні матеріальні обставини Катря Гриневичева знову активно включається в сус- пільну працю, головним чином, серед жінок. Вона співробітничає в журналах «Жіноча до- ля», «Жінка», «Нова хата» та інших. В 1922 р. її обрано головою центрального об’єднання українських жінок Галичини і Волині – Союзу Українок. Сподівання на визволення україн- ського народу після розпаду Австро-Угорщини виявилися марними. Замість вишколених Габ- сбургів прийшов «демократичний» Пілсуд- ський і санаційна Польща, яка не на жарт зай- нялася планомірним винищенням всього ук- раїнського в Галичині. Для Катрі Гриневичевої вболівання над недолею рідного народу поєднуються з по- стійною боротьбою за власне вижиття, з віч- ними нестатками. Багато часу займає буденна хатня праця, до цього ж псується здоров’я, ча- сами з’являється зневіра. Та жадоба творчості перемагає. І в 1928 р. виходить у світ її історична повість «Шоло- ми в сонці», а в 1935 – «Шестикрилець». Обі – з часів творення Галицько-Волинської дер- жави. Критика дуже неоднозначно сприйняла ці повісті, про них багато писалося, найбільше про її мистецький стиль, їй закидали вибуялий романтизм. Але їй найбільше боліло те, що ніхто не хотів розуміти, що саме спонукало її взятись за перо, що викликало оту під- несеність мови. А вона так пристрасно хотіла оповісти про справи Романа Мстиславовича і його прагнення з’єднати все воєдино! Ніхто ні словом не обмовився про актуальність тих проблем, які підіймала Катря Гриневичева – віру у величність свого народу, в його незлам- ний дух, в його непоборність – саме тепер, в оті найчорніші часи розгулу профашистського уряду Польщі, який намагався винищити ук- раїнський народ у Галичині. А це була визна- чальна тема у творчості Катрі Гриневичевої. Вона прагнула піднести чоло свого народу, ві- ками гнобленого і винищуваного різними зай- дами, вселити в нього віру. Закінчення на стор. 26.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
