Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2015 ВЕЛИЧНИЙ ПРИКЛАД КАТРІ ГРИНЕВИЧЕВОЇ (1875-1947) 19 листопада виповнюється 140 років від народження Катрі Гриневичевої, української письменниці й громадської діячки, надзвичайно самовідданої патріотки України. Постать Катрі Гриневичевої цікава не лише з погляду на її вклад у розвиток української літератури, але особливо – на її самопожертву, яку вона виявила в служінні українському народу. Доля її – незвичайна й велична. Перших 18 років життя вона, народившись в сім'ї спольщених українців, не лише не знала української мови, але й соромилась, що за фактом свого народження належить до українців, які були всіляко принижувані, зневажувані, гноблені польською владою. Проте доля послала їй раптове прозріння, вона збагнула всю глибину несправедливості щодо українського народу та напрочуд мужньо стала на захист української мови, яку самотужки досконало вивчила, та на захист прав українців. При цьому Катря Гриневичева виявила надзвичайну стійкість і самопожертву. Катря Гриневичева не лише творила чудові перлини високохудожньої літератури, а й невтомно трудилася на ниві освітньої праці для рідного народу. Ця її праця була схвально оцінена такими видатними людьми, як Іван Франко, Володимир Гнатюк та Іван Труш. Те, як прийшла вона до цієї діяльності, вражаюче незвично... Народилася майбутня письменниця 19 листопада 1875 р. у містечку Винники біля Львова в сім’ї міщан Марії та Василя Банахів, спольщених українців. Коли Катрі було три роки, сім’я переїхала до Кракова. До вісімнадцяти років Катря не лише не знала української мови, але й соромилася, що силою факту свого народження вона нале- жить до українців, тобто до нації, яку всіляко зневажала тодішня шовіністична Польща. Вдома говорили по-польськи, з малих літ її вчили французької мови, а потім віддали вчи- тися під опіку черниць у німецьку, так звану, «виділову школу». Після закінчення її посту- пила у краківську Учительську семінарію, ві- дому своїми шовіністичними спрямуваннями. Там готували вчительські кадри, які повинні були витіснити українських учителів із дер- жавних початкових шкіл Галичини. Але у Кракові Катажина Банах (як звали її тоді) зійшлася з демократичною поль- ською молоддю, яка гуртувалася навколо Ар- тура Гурського, редактора часопису «Жицє». З уст цього прогресивного польського письмен- ника вона вперше почула схвальний відзив про українців, вперше побачила український часопис – львівське «Діло». Далі доля пода- рувала їй знайомство з Василем Стефаником, він подарував їй український буквар і вона із запалом почала вивчати рідну мову. І пірнула в читання – українські часописи, твори Фран- ка, Шевченка... Почалося прозріння, різке й болюче, із нестримною тягою до всього українського. Ка- тря закинула лекції в семінарії, демонстра- тивно відмовляється від спілкування поль- ською мовою, читає вірші Шевченка на вечорі, присвяченім його пам’яті у Кракові. З неї на- сміхаються подруги, батьки дорікають, що псує собі репутацію у польських властей. До- ходить до того, що вона відмовляється здавати по-польськи матуру, вона отримує ярлик «ве- лика русинська патріотка», що в очах семінарії рівносильне злочину. Це було неабияке ви- пробування сили духу, та пройшла його Катря вражаюче стійко. Усвідомивши велич свого народу і трагічність його долі, Катря вважає прожиті нею вісімнадцять літ життя злочином супроти свого знедоленого, але нескореного народу. І постановляє спокутувати цей злочин упродовж свого подальшого життя. Щоб стати самостійною і незалежною, вона виходить заміж за львів’янина Осипа Гриневича і переїжджає до Львова, де її чоло- вік працює учителем молодших класів в од- ному з філіалів академічної гімназії. У Львові Катря Гриневичева входить в атмосферу куль- турної та освітньої праці, знайомиться з Оси- пом Маковеєм, Іваном Франком, Володими- ром Гнатюком, Іваном Трушем та під їх впли- вом складає популярні книжечки для «Про- світи». За одну з них – «Батько Петро» – одер- жує в 1893 році премію ім. Степана Ду- бравського, галицького педагога, фундатора
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
