Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 35 І дійсно на селястому березі річки високо над водою притулилося ластів’яче гніздечко. Чик швид- ко вмостився в чужій домівці і почав наводити там порядок, викидаючи у воду все, що вважав за не- потрібне сміття. Ластівки, що тихим щебетом про- сили Чика залишити їх домівку, викликали тільки злостиву посмішку в нього, мовляв, і що ви мені можете зробити? Було ваше гніздо, а стало наше. Але ластівки швиденько почали літали на найближче болото, звідки поверталися кожного разу з грудочкою глини в дзьобиках. Чик сидів і далі в гнізді, не розуміючи того, що ластівки задумали покарати свого кривдника, заліпивши його в гнізді, звідки він вже не міг би ніколи вибратися. Першою на сполох зацвірінькала Чічка, яка була не тільки добрішою, а й розумнішою за Чика. Але що вона могла вдіяти, коли Чик рідко коли прислухався до її порад. На її щастя, над річкою пролітав невеликий співучий пташок щиглик і запищав до Чика: – Вилазь, дурню, поки тебе там не замурували! Бачиш, ще трохи і вже голови твоєї видно не буде. Оте щигликове «дурню» вмить наповнило образою хоробре і горде серце Чика. Як посмів його отой малюк так обізвати!? Чик напружився і вже з трудом, бо глина почала просихати, вивалився з гнізда. Злетів над річкою, вмостився на гілочці калини і безтурботно залився веселим цвіріньканням. І тут він раптом побачив пару солов’їв, що сиділи у гніздечку на гілочці калини, що злегка погойдувалася на легенькому вітрі. – Що, Чику, ти так і не знайшов для своїх майбутніх діточок гнізда-домівки? Чи може хотів би нас з солов’їхою вигнати з калини? То не радив би. Ми хоч і родина з вами, горобцями, але у нашому гніздечку, в якому весь час вітерець заколисує наших пташенят як в колисці, ні ти, ні Чічка, ні твої пташенята не втримаються. А як буря нагряне, не дай, Боже, що тоді? – Якщо ти мені родич, соловейку Золотоголоску, то порадь, що мені робити. Бачиш, гніздо нам вже потрібне, а його за один день не зів’єш... – Що ж, будеш мати науку на другий рік. А тепер відкинь свою гордість і попроси птахів про допомогу. Ось сорока Білобока принесла на хвості новини з сусіднього села, що люди в ньому готуються завтра святкувати найвеличніше весняне свято на Землі – Великдень. Всі гуртом прибирють свої оселі до свята, допомагають один одному. Хочеш, я за тебе попрошу наших пташок? На заклик соловейка вмить злетілася лісова пташня. Ластівки носили глину, шпаки та синички сухі гілочки і соломку, щиглики та соловейки пір’ячко і сухий мох. Як тільки наступив вечір, Чик і Чічка вже сиділи у своєму гніздечку, а між ними красувалоя перше голубеньке яєчко-крашаночка. Як лиш перші промені яскравого Сонечка, яке привітав веселий спів жайворонка, збудили зі сну Землю, до лісу донісся голосний передзвін церковних дзвонів. І злились в єдиному співі людський та пташиний хори у величному святковому Гімні Творцеві, що линув до небес: – ХРИСТОС ВОСКРЕС! Малюнки автора. Святослав Левицький.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
