Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 35 І дійсно на селястому березі річки високо над водою притулилося ластів’яче гніздечко. Чик швид- ко вмостився в чужій домівці і почав наводити там порядок, викидаючи у воду все, що вважав за не- потрібне сміття. Ластівки, що тихим щебетом про- сили Чика залишити їх домівку, викликали тільки злостиву посмішку в нього, мовляв, і що ви мені можете зробити? Було ваше гніздо, а стало наше. Але ластівки швиденько почали літали на найближче болото, звідки поверталися кожного разу з грудочкою глини в дзьобиках. Чик сидів і далі в гнізді, не розуміючи того, що ластівки задумали покарати свого кривдника, заліпивши його в гнізді, звідки він вже не міг би ніколи вибратися. Першою на сполох зацвірінькала Чічка, яка була не тільки добрішою, а й розумнішою за Чика. Але що вона могла вдіяти, коли Чик рідко коли прислухався до її порад. На її щастя, над річкою пролітав невеликий співучий пташок щиглик і запищав до Чика: – Вилазь, дурню, поки тебе там не замурували! Бачиш, ще трохи і вже голови твоєї видно не буде. Оте щигликове «дурню» вмить наповнило образою хоробре і горде серце Чика. Як посмів його отой малюк так обізвати!? Чик напружився і вже з трудом, бо глина почала просихати, вивалився з гнізда. Злетів над річкою, вмостився на гілочці калини і безтурботно залився веселим цвіріньканням. І тут він раптом побачив пару солов’їв, що сиділи у гніздечку на гілочці калини, що злегка погойдувалася на легенькому вітрі. – Що, Чику, ти так і не знайшов для своїх майбутніх діточок гнізда-домівки? Чи може хотів би нас з солов’їхою вигнати з калини? То не радив би. Ми хоч і родина з вами, горобцями, але у нашому гніздечку, в якому весь час вітерець заколисує наших пташенят як в колисці, ні ти, ні Чічка, ні твої пташенята не втримаються. А як буря нагряне, не дай, Боже, що тоді? – Якщо ти мені родич, соловейку Золотоголоску, то порадь, що мені робити. Бачиш, гніздо нам вже потрібне, а його за один день не зів’єш... – Що ж, будеш мати науку на другий рік. А тепер відкинь свою гордість і попроси птахів про допомогу. Ось сорока Білобока принесла на хвості новини з сусіднього села, що люди в ньому готуються завтра святкувати найвеличніше весняне свято на Землі – Великдень. Всі гуртом прибирють свої оселі до свята, допомагають один одному. Хочеш, я за тебе попрошу наших пташок? На заклик соловейка вмить злетілася лісова пташня. Ластівки носили глину, шпаки та синички сухі гілочки і соломку, щиглики та соловейки пір’ячко і сухий мох. Як тільки наступив вечір, Чик і Чічка вже сиділи у своєму гніздечку, а між ними красувалоя перше голубеньке яєчко-крашаночка. Як лиш перші промені яскравого Сонечка, яке привітав веселий спів жайворонка, збудили зі сну Землю, до лісу донісся голосний передзвін церковних дзвонів. І злились в єдиному співі людський та пташиний хори у величному святковому Гімні Творцеві, що линув до небес: – ХРИСТОС ВОСКРЕС! Малюнки автора. Святослав Левицький.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
