Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2015 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка – Чику, коли ми почнемо будувати наше гніздечко? Бачиш, всі пташки вже закінчують свої гніздечка, а ми з тобою ще й не починали. А де я відкладу наші яєчка- крашаночки, з яких вийдуть наші дітки? – з смутком звернулася горобчиха Чічка до свого горобчика Чика, що безтурботно цвірінькав та ганявся за комахами. – Що ти переживаєш? Ось синички вже закінчують своє гніздо, то в ньому і житимемо, – настовбурчив Чик своє пір’я, щоб виглядати більшим і грізнішим. – Але ж то чужа домівка, а приказка говорить, що тільки в своїй хаті – своя правда. – Ет, не говори. Правда в того, хто сильніший, –відповів Чик і, виждавши, коли синички залишили гніздо, всівся в ньому, запрошуючи до себе Чічку. На лемент синичок, що не стерпіли несправедливого грабунку, злетілися їхні родичі і почали так скубати Чика, що той довго в кущах дзьобиком пригладжував надскубані пір’їнки. На докори Чічки відповів: – Я знайшов неподалік нашої галявини в старому дереві дупло. Там ніхто не живе. Я його облаштую, бо роботи там небагато. Вже завтра матимемо домівку. А з тими забіякуватими синичками я ще порахуюся! Добре напрацювавшись, Чик під вечір вмостився в дуплі і почав голосно цвірінь- кати на весь ліс, – хвалитися, що він збудував вже домівку для своєї Чічки та маленьких горобченят, які повинні вилупитися з голубеньких крашаночок, які знесе його Чічка... І раптом його радісну пісню-хвальбу перервали голоси пари жовтодзьобих шпаків: – Ти чого вгніздився в нашій домівці, яку ми вже два роки тому, як собі придбали? Ану, вимітайся звідси, поки ми тобі добре не всипали на горіхи! Шпаки були за Чика у два рази більші, навіть, якби він і наїжачив своє пір’ячко, та й дзьобики гостріші мали. То, не чекаючи прочуханки, Чик кулею вилетів з дупла. На другий день Чічка тихеньким голосочком поскаржилася Чикові, що вже перше яєчко-крашаночка проситься на пухку постіль гніздечка. Чічка могла би і заплакати, але вчасно згадала, що птахи не вміють плакати, то й сліз в їх очах ще ніхто не бачив. Хіба що смуток замість вій закривав пташині очі. Чик хотів щось сказати на своє оправдання, як раптом згадав, що бачив у скелястому березі недокінчене ластів’яче гніздо. Напевно ластівки десь заблудилися, коли летіли з вирію, або хтось з’їв їх собі, а нам буде користь. А навіть, якщо і прилетять до того зліпленого з глини гніздечка, то я їх не боюся, бо вони менші за мене і дзьобики в них зовсім-зовсім маленькі. Летимо до річки!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
