Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2015 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка – Чику, коли ми почнемо будувати наше гніздечко? Бачиш, всі пташки вже закінчують свої гніздечка, а ми з тобою ще й не починали. А де я відкладу наші яєчка- крашаночки, з яких вийдуть наші дітки? – з смутком звернулася горобчиха Чічка до свого горобчика Чика, що безтурботно цвірінькав та ганявся за комахами. – Що ти переживаєш? Ось синички вже закінчують своє гніздо, то в ньому і житимемо, – настовбурчив Чик своє пір’я, щоб виглядати більшим і грізнішим. – Але ж то чужа домівка, а приказка говорить, що тільки в своїй хаті – своя правда. – Ет, не говори. Правда в того, хто сильніший, –відповів Чик і, виждавши, коли синички залишили гніздо, всівся в ньому, запрошуючи до себе Чічку. На лемент синичок, що не стерпіли несправедливого грабунку, злетілися їхні родичі і почали так скубати Чика, що той довго в кущах дзьобиком пригладжував надскубані пір’їнки. На докори Чічки відповів: – Я знайшов неподалік нашої галявини в старому дереві дупло. Там ніхто не живе. Я його облаштую, бо роботи там небагато. Вже завтра матимемо домівку. А з тими забіякуватими синичками я ще порахуюся! Добре напрацювавшись, Чик під вечір вмостився в дуплі і почав голосно цвірінь- кати на весь ліс, – хвалитися, що він збудував вже домівку для своєї Чічки та маленьких горобченят, які повинні вилупитися з голубеньких крашаночок, які знесе його Чічка... І раптом його радісну пісню-хвальбу перервали голоси пари жовтодзьобих шпаків: – Ти чого вгніздився в нашій домівці, яку ми вже два роки тому, як собі придбали? Ану, вимітайся звідси, поки ми тобі добре не всипали на горіхи! Шпаки були за Чика у два рази більші, навіть, якби він і наїжачив своє пір’ячко, та й дзьобики гостріші мали. То, не чекаючи прочуханки, Чик кулею вилетів з дупла. На другий день Чічка тихеньким голосочком поскаржилася Чикові, що вже перше яєчко-крашаночка проситься на пухку постіль гніздечка. Чічка могла би і заплакати, але вчасно згадала, що птахи не вміють плакати, то й сліз в їх очах ще ніхто не бачив. Хіба що смуток замість вій закривав пташині очі. Чик хотів щось сказати на своє оправдання, як раптом згадав, що бачив у скелястому березі недокінчене ластів’яче гніздо. Напевно ластівки десь заблудилися, коли летіли з вирію, або хтось з’їв їх собі, а нам буде користь. А навіть, якщо і прилетять до того зліпленого з глини гніздечка, то я їх не боюся, бо вони менші за мене і дзьобики в них зовсім-зовсім маленькі. Летимо до річки!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
