Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 9 провал першої п’ятирічки призвели б до під- риву довір’я до СРСР. Варто зазначити, що повернувшись до питання Голоду на Конгресі Національностей, автор розповідає, що спочатку питання Голоду на Україні не було включене в порядок денний. Українську пропозицію внести справу Голоду на дебати Конгресу підтримали на засідання представники численних німецьких груп, бо від голоду страждали й німецькі поселенці в Укра- їні та Північному Кавказі. Але за щасливим збігом обставин українська делегація добилася свого і Конгрес Національностей повинен був заговорити про Голод. Мілені Рудницькій дали слово після виступу російського делегата і вона, нічого не промовчуючи, не применшуючи вис- вітлила злочинну політику Москви, голодове лихоліття українського народу і також політику великодержав, які заради добрих взаємовід- носин з радянським урядом, примружуючи очі на злочини в Україні, відповідно стали за це спів відповідальними. Мілена домоглася поставленої цілі – міжнародна преса підхопила основні україн- ські тези про голод і Конгрес передав цю спра- ву до Ліги Націй. Великий шанс випав для української делегації на з’їзді Ліги Націй, адже новим президентом став прем’єр-міністр Норвегії Й. Мовінкель, який прийнявши Рудницьку в себе в кабінеті, з першого погляду вселив довіру, був добрим і з яким вона відразу знайшла спільну мову. Як казала Рудницька: «Кращого захисника інтересів ми не могли собі бажати». Хоча й секретаріат Ліги не хотів стави- ти справу Голоду на порядок денний, але норвежець, скориставшись спеціальним пунк- том згідно з постанови Ліги Націй (де прем’єр- міністр може вибрати для обговорення на власний розсуд одне питання, яке його заціка- вить), виступав зі справою Голоду на Україні. Хоча й зустріч відбувалася приватно, за зачи- неними дверима, без преси, це вже було ще одним кроком на шляху до успіху у справі підняття питання Голоду в Україні. Адже така засекреченість засідання викликала ще біль- ший інтерес журналістів, адже на такому засі- данні можуть прийматися й озвучуватися лише делікатні справи, тому інформація про Голод все-таки дійшла до журналістів. Особисто я ніяк не можу зрозуміти таку впертість Ліги Націй у піднятті цього питання на міжнародний рівень. Як на мене, ніякі тор- гівельні чи політичні стосунки не варті замов- чування смертей мільйонів невинних людей і тим більше відмови їм у допомозі. Також мене обурило перекидування справи ліги Націй (так би мовити «умивання рук») до Червоного Хреста. Адже Ліга Націй має захищати права націй, а не робити «обрані» та «необрані» на- ції, зважаючи на їх приналежність чи непри- належність до членства Ліги Націй. І я не розумію чому авторка так легко мириться з цим. Адже після передання справи Червоному Христу, що відправив відповідні документи в Москву, звідти прийшов лист, що ніякого голоду насправді нема і всі легко в це повірили. Ніхто навіть не поїхав до СРСР, щоб перевірити це. А Ліга Націй мала великі ресур- си для допомоги потребуючим в Україні, якби лише тільки захотіла. Можливо, Мілена Руд- ницька так м’яко ставиться до цього, тому що вона витратила багато сил та часу на те, щоб це питання лише було представлене на між- народному рівні, і, на її думку, це було вже хоча б щось, про це заговорили, хоча б на одному засіданні Ліги Націй. Тому в тому плані я не можу осуджувати її за таку м’якість, хоча й не погоджуюся в цьому з нею. Ще одне питання викликає те, що авторка всюди пише лише про Великий Голод і ніде не згадується, що це був Голодомор. Хоча, я й захоплююся її виступами щодо укра- їнського питання на конгресах, але, можливо, вона просто боялася публікувати це як навмис- ний голод, не знаю. Але факт, що нема нічого про це сказано, залишається фактом. Руд- ницька забагато зациклюється на тому чому ж цивілізаційний та культурний світ нічого не робив і не хотів робити, звинувачуючи його, що забуває, що більше потрібно звинувачувати радянську владу. Адже якби не було цієї полі- тики замовчування голоду, посилення голоду, не намагання якось покращити ситуацію в країні, то й не потрібно було б звинуватити західний світ у неробстві та киненні на призво- ляще голодних людей. Та водночас я захоп- лююсь силою духу цієї жінки, яка не побоя- лася заговорити про страшну трагедію на весь світ, знаючи, що їй може за це бути, не побо- ялася звинуватити владу у цьому. Зважаючи на це, думаю, не варто казати, що жінки – це слабка частина людства.
Page load link
Go to Top