Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 9 провал першої п’ятирічки призвели б до під- риву довір’я до СРСР. Варто зазначити, що повернувшись до питання Голоду на Конгресі Національностей, автор розповідає, що спочатку питання Голоду на Україні не було включене в порядок денний. Українську пропозицію внести справу Голоду на дебати Конгресу підтримали на засідання представники численних німецьких груп, бо від голоду страждали й німецькі поселенці в Укра- їні та Північному Кавказі. Але за щасливим збігом обставин українська делегація добилася свого і Конгрес Національностей повинен був заговорити про Голод. Мілені Рудницькій дали слово після виступу російського делегата і вона, нічого не промовчуючи, не применшуючи вис- вітлила злочинну політику Москви, голодове лихоліття українського народу і також політику великодержав, які заради добрих взаємовід- носин з радянським урядом, примружуючи очі на злочини в Україні, відповідно стали за це спів відповідальними. Мілена домоглася поставленої цілі – міжнародна преса підхопила основні україн- ські тези про голод і Конгрес передав цю спра- ву до Ліги Націй. Великий шанс випав для української делегації на з’їзді Ліги Націй, адже новим президентом став прем’єр-міністр Норвегії Й. Мовінкель, який прийнявши Рудницьку в себе в кабінеті, з першого погляду вселив довіру, був добрим і з яким вона відразу знайшла спільну мову. Як казала Рудницька: «Кращого захисника інтересів ми не могли собі бажати». Хоча й секретаріат Ліги не хотів стави- ти справу Голоду на порядок денний, але норвежець, скориставшись спеціальним пунк- том згідно з постанови Ліги Націй (де прем’єр- міністр може вибрати для обговорення на власний розсуд одне питання, яке його заціка- вить), виступав зі справою Голоду на Україні. Хоча й зустріч відбувалася приватно, за зачи- неними дверима, без преси, це вже було ще одним кроком на шляху до успіху у справі підняття питання Голоду в Україні. Адже така засекреченість засідання викликала ще біль- ший інтерес журналістів, адже на такому засі- данні можуть прийматися й озвучуватися лише делікатні справи, тому інформація про Голод все-таки дійшла до журналістів. Особисто я ніяк не можу зрозуміти таку впертість Ліги Націй у піднятті цього питання на міжнародний рівень. Як на мене, ніякі тор- гівельні чи політичні стосунки не варті замов- чування смертей мільйонів невинних людей і тим більше відмови їм у допомозі. Також мене обурило перекидування справи ліги Націй (так би мовити «умивання рук») до Червоного Хреста. Адже Ліга Націй має захищати права націй, а не робити «обрані» та «необрані» на- ції, зважаючи на їх приналежність чи непри- належність до членства Ліги Націй. І я не розумію чому авторка так легко мириться з цим. Адже після передання справи Червоному Христу, що відправив відповідні документи в Москву, звідти прийшов лист, що ніякого голоду насправді нема і всі легко в це повірили. Ніхто навіть не поїхав до СРСР, щоб перевірити це. А Ліга Націй мала великі ресур- си для допомоги потребуючим в Україні, якби лише тільки захотіла. Можливо, Мілена Руд- ницька так м’яко ставиться до цього, тому що вона витратила багато сил та часу на те, щоб це питання лише було представлене на між- народному рівні, і, на її думку, це було вже хоча б щось, про це заговорили, хоча б на одному засіданні Ліги Націй. Тому в тому плані я не можу осуджувати її за таку м’якість, хоча й не погоджуюся в цьому з нею. Ще одне питання викликає те, що авторка всюди пише лише про Великий Голод і ніде не згадується, що це був Голодомор. Хоча, я й захоплююся її виступами щодо укра- їнського питання на конгресах, але, можливо, вона просто боялася публікувати це як навмис- ний голод, не знаю. Але факт, що нема нічого про це сказано, залишається фактом. Руд- ницька забагато зациклюється на тому чому ж цивілізаційний та культурний світ нічого не робив і не хотів робити, звинувачуючи його, що забуває, що більше потрібно звинувачувати радянську владу. Адже якби не було цієї полі- тики замовчування голоду, посилення голоду, не намагання якось покращити ситуацію в країні, то й не потрібно було б звинуватити західний світ у неробстві та киненні на призво- ляще голодних людей. Та водночас я захоп- лююсь силою духу цієї жінки, яка не побоя- лася заговорити про страшну трагедію на весь світ, знаючи, що їй може за це бути, не побо- ялася звинуватити владу у цьому. Зважаючи на це, думаю, не варто казати, що жінки – це слабка частина людства.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
