Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2015 НОВИНИ ЛЕКТОРІЮ СУА З ЖІНОЧИХ СТУДІЙ В УКУ Станасюк Ольга, УКУ, IV курс, історія МІЛ ЕНА РУДНИЦЬК А ПРО ГО ЛОДОМО Р Закінчення з лютневого числа Рудницька також розповідає про прав- диві джерела інформації, які все-таки переда- вали інформацію на Захід. Я цілковито пого- джуюсь з Рудницькою про те, що правда му- сила як-не-як, та й просочитися крізь кордони і зусилля радянської влади замкнути Україну герметично від ока іноземців були марними. Джерелом інформації були господарські екс- перти і комерсанти, що їздили до СРСР як представники промислових і торгівельних підприємств. Ще категорія свідків була – так звані поворотці (німці, румуни), що, затримав- ши своє громадянство, гнані голодом, легаль- но покидали СРСР. Також джерелом інфор- мації і взагалі прикладом і доказом цього було українське селянство, якому пощастило пере- братися через Збруч або Дністер. Найчастіше тікали через Дністер на румунський бік, хоча велика кількість втікачів й гинула від куль прикордонників, або топилася у річках, які намагалася преплити. Тож, як бачимо, можна зробити вис- новки, що шляхів просочення інформації було чимало. Світ про неї знав, або міг знати. Як писав про журналістів один з тодіш- ніх американських кореспондентів: «Навіть сліпий та глухонімий репортер, зачинений під сімома замками у готельній кімнаті Москви, не міг не знати засадничих фактів». Авторка справедливо ділить категорію так званих мовчазних глядачів на три групи: дипломати, інженери або інші фахівці, що були на радянській службі при індустріалізації і третя група – журналісти. І якщо задуматися, то спільною причиною мовчання для цих трьох груп можна назвати одним словом – гроші. Гроші тримали політиків у мовчанці, висока рот на замку тримала зарплата інозем- ним фахівцям, вони хіба зрідка в листах додо- му легкими натяками писали про голод. Поринаючи у власні спогади, Мілена Рудницька згадує свої візити до Женеви, де вона бувала двічі, а то й тричі на рік, де вона старалася підняти справу Великого Голоду на міжнародному рівні. Але паралельно автор старається зрозуміти сама та й пояснити читачеві чому так сталося, що світ мовчав і не хотів бачити і чути про Голодомор в СРСР, а тим більше – допомагати населенню. Такі пояснення є дуже доречними у статті, адже авторка демонструє тут хороші знання з по- літики, політичних стосунків, політичних ліде- рів різних країн та старається проаналізувати й зрозуміти їхню поведінку. Розповідаючи про 1933 рік, Рудницька згадує на скільки переломним був цей рік для СРСР на міжнародній арені, адже цього року несподівано різко СРСР починає виступати під маскою миру та демократії, в одному спіль- ному фронті із західними державами. Також змінюється ставлення більшовиків до Ліги На- цій, яку радянська політика донедавна вважа- ла центром всіх змовників, що підготовлюють війну проти СРСР і Радянський Союз отримує постійне членство в Лізі Націй і майже усі за- хідні держави стараються навипередки підпас- ти під ласку Москви, боячись на той час Німеччини, де до влади приходить Гітлер і відбуваються різкі зміни. Також в 33-му році створюються дипломатичні стосунки між США та СРСР. Вслід за цим пожвавлюється й тор- гівельний обмін між двома державами. Також цього року СРСР бере участь у Світовій Економічній Конференції, де до того часу ні разу не брав участі. На ньому СРСР заявляє готовність закупити найближчим ча- сом за кордоном товарів на мільярд доларів. Більшовики встановили після з’їзду макси- мальну кількість експорту – 25 млн кірців збіжжя. На диво, не обізвався жодний голос на конференції про те, як саме уряд зможе експортувати такі маси збіжжя, коли мільйони громадян СРСР вимирають з голоду. Всі євро- пейські держави були зачаровані перспекти- вою товарообміну з більшовиками: хотіли про- давати їм вироби свого промислу і купувати від них за дешевими цінами харчові продукти. Звідси, як на мене, й випливає відпо- відь чому більшовики замовчували такий справжній стан речей в державі – ці відомості могли скомпроментувати їх, знищити їхні по- літичні та торгівельні задуми. Визнання факту голоду означало б зізнання в тому, що колек- тивізація не вдалася, яку вони раніше так розрекламовували. Такої ж думки Мілена Руд- ницька, яка вважає, що новини про голод і
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
