Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2014 WWW.UNWLA.ORG 7 Невдовзі після завершення студій мо- лодого стоматолога призвали до війська, бо під час Корейської війни американській армії бракувало медичного персоналу. Проте, моло- де подружжя направили не до Кореї, а до Німеччини, де вони прожили 2,5 роки. Олек- сандр служив в американському військовому шпиталі (1955-57) і завершив службу в ранзі капітана. Молода пара мешкала на військовій базі. Подружжя мало нагоду багато подорожу- вати, вони відвідали майже всі західноевро- пейські країни. Після закінчення військової служби Ґудзяки замешкали в містечку Сіракузи, яке має горбистий ландшафт, прекрасні парки, доволі велику українську громаду і греко-като- лицьку спільноту (тоді близько 600 родин). В Сіракузах доктор Олександр придбав стомато- логічний кабінет, в якому протягом наступних чотирьох десятиліть розвинув плідну практи- ку. До власного будинку подружжя переїхало в 1959 році. Після буремних і трагічних років дитинства і юності, життя подружжя склада- лося добре, але бракувало одного – минав де- сяток років подружнього життя, а Господь не благословляв дітьми. Пара вже почала думати про усиновлення, але в листопаді 1960 року народився син Борис, а в березні 1962 – Мар- ко. Батьки вкладали максимум у вихован- ня синів: шляхетний домашній порядок, ду- ховні практики, якнайкраща освіта, повне анґажування в українське громадське життя, часті подорожі по Північній і Південній Аме- риці та Європі, що поєднували навчання і від- починок. Ярослава за своєю природою була діяльною ідеалісткою. Вона була активною в батьківському комітеті «Школи українознав- ства», у так званому Пластприят-і (організа- ція, що підтримувала виховну працю «Плас- ту»), була прихильницею спортивного клубу «Сокіл-Сіракузи», що розвивав лещатарський спорт. Особливу увагу і час Ярослава присвя- чувала Союзові Українок Америки, відділові в Сіракузах, але й також зустрічам округи та брала участь у всеамериканських з’їздах, на які любив їздити також і її муж. Протягом 15 років Ярослава очолювала 68-ий Відділ СУА. Відділ активно підтримував всі акції СУА. Особлива увага зверталась на виховання дітей і молоді. Відділ фінансово підтримував студентські та молодечі організації, школу українознавства. Часто виголошувались доповіді для батьків при СУМа. Відділ організовував свято Ялинки з забавою для дітей. Було поставлено дитячу оперу «Коза-Дереза». Організовано радіопере- дачу для дітей. Часто проводились літературні вечори- зустрічі з поетами, письменниками, мистцями, в яких брали участь діти союзянок і молодь. Організовувались показ писання писанок, мистецькі виставки в публічних бібліотеках. Організовувались концерти гагілок для дітей тощо. Дім Ґудзяків часто гостив доповідачів та подорожуючих, що приїжджали з ініціяти- ви СУА, чи інших сіракузьких організацій на святочні академії, ювілеї, концерти, виступи чи інші громадські збори. Ярослава не часто брала на себе видиму публічну роль, не була вона промовцем, але завжди займалася систематичною організа- ційною працею. Вона мала лагідний, але ціле- спрямований педагогічних хист. Наприклад, коли вона підходила до групи діяспорних ді- тей, то вони неодмінно переходили на україн- ську мову – не зі страху, а з поваги до усміхне- ної пані Славці. Вона привітним словом і теп- лим дотиком здобувала пошану і довіру дітей і молоді. Як і вдома, так і на громадській ниві, Ярослава була точною, акуратною, відпові- дальною. Зазвичай під час підготовки громад- ської імпрези вона приходила першою і йшла останньою, щоб усе впорядкувати. При цих нагодах мама синам з усмішкою вручала з нагоди свята мітлу. У 70-тих, 80-тих і 90-тих роках мину- лого століття разом з чоловіком, Ярослава Ґудзяк була учасницею всеамериканських та світових з’їздів: Лікарського Товариства, Со- юзу Українок Америки, Світового Конґресу Вільних Українців, Світової Федерації Україн- ських Жіночих Організацій. Вони не пропус- кали святкувань в Римі, що їх організовував патріярх Йосиф Сліпий, а згодом часто від- відували незалежну Україну. Годі перелічити всі організації і добро- чинні цілі, які підтримувала родина Ґудзяків. Нерідко Ярослава була ініціятором цих щед- рих пожертв: Союз Українок, українські сти- пендійні акції, Український музей в Ню Йорку, підтримка дисидентів та ініціятив патріярха Йосифа, Фонд катедр українознавства і україн- ський Гарвард, Сіракузька парафія, Стемфорд- ська єпархія, Пласт і т. д. Протягом останніх десятиліть левова доля жертовності подруж- жя, а після смерті доктора Олександра в 2006 році, самої Ярослави, була скерована на потре- би Українського католицького університету у львові, над розвитком якого протягом двох десятиліть працював їх син Борис – священик,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
