Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2014 НАГОРОДИ ХХХ КОНВЕНЦІЇ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ Ярослава Ґудзяк Почесн а член ка СУА Д-р Олександр і Ярослава Ґудзяки зі сином Борисом. Ярослава Ґудзяк народилася 11 лютого 1926 року в містечку Золочів в родині Михайла (1898-2002) і Оксани (1898-1944, з дому Скор- на) Шипулів. Михайло Шипула, ветеран Авст- рійської і Української Галицької Армій, був ковалем-майстром. Мав високе почуття гро- мадської відповідальності, був твердим спокій- ним патріотом і в усьому зберігав тонкий гу- мор. Родина – мати і троє доньок – Ірина, Ярослава і Стефанія – жила просто, але забез- печено і достойно. Родина просила і отриму- вала Боже благословення. Все своє життя Ярослава зберігає сок- ровенні спогади про щасливе золочівське ди- тинство. Погідність і стійкість духа, легкість у спілкуванні вона винесла з родинного кола. Дівчата отримали ґрунтовну початкову освіту. Вагомий вплив на духовне становлення Ярос- лави мала праця Cестер Cлужебниць Непороч- ної Діви Марії в Золочівській захоронці для дітей. В «Рідній школі» вчили такі світочі як Роман Завадович, відомий письменник. Бурх- ливі роки війни драматично і трагічно позна- чилися на родині Шипулів. Глибоке негативне враження на молоду Ярославу справила ра- дянська окупація 1939-1941, за час якої, пере- слідуваний НКВД, батько мусів еміґрувати закордон. Михайло Шипула втік по той бік кордону згідно з Пактом Рібентропа-Моло- това, тому що НКВД вимагало від нього, від рядового, але загально шанованого громадя- нина, співпрацювати і доносити на сусідів, що для нього було неприйнятно. Таким чином родина протягом півтора року була без батька, і в складних обставинах радянської окупації Галичини мама сама давала раду з утримуван- ням і вихованням трьох доньок-підлітків. Над головою висіла постійна небезпека евакуації чи депортації на Сибір. Оксана Шипула була ніжною, але рішу- чою, взірцевою мамою і господинею, ніколи не жаліла труду для сім’ї. Вона з повною віддачею піклувалася всестороннім вихованням доньок. Дівчатка були виплекані, в суконочках, з нак- рохмаленими білими фартушками, з гарно заплетеними косами, прикрашеними стрічка- ми. Особливо важким спомином лишився кінець цієї окупації, коли в Золочівському зам- ку радянські сатрапи з невимовною жорстокіс- тю закатували більше ніж 750 провідних гро- мадян – священиків, адвокатів, учителів, під- приємців – та просто патріотичних українців, жителів Золочівщини. За німецької окупації Ярослава навча- лася в торгівельній школі в рідному містечку. Протягом навчання спілкувалася не лише з українцями і поляками, але також з євреями, жахлива доля яких травмувала душу молодої дівчини. В складних повоєнних обставинах го- ді було здобувати подальшу освіту, адже треба було працювати, щоб забезпечувати себе. В березні 1944 року родина залишила Золочів. Шипули опинилися в містечку Дорн- бірн на заході Австрії, де 21–го жовтня упоко- їлася на 45 році життя мама Оксана. В Дорн- бірні, де була невеличка українська громада, Ярослава та Стефанія працювали в текстиль- ній фабриці. Ярослава в Австрії стала пластун- кою. Протягом цілого життя Ярослава залюб- ки читала книжки різними мовами, крім укра- їнською та англійською, ще й польською, ро- сійською та навіть німецькою. В червні 1949 року Михайло Шипула з доньками і колом родичів переїхали до Сполу- чених Штатів Америки. В Ню Йорку, під церк- вою, Ярослава познайомилася з молодим дан- тистом з Поморян Олександром Ґудзяком, з яким одружилася 1-го липня 1951 року в Церк- ві св. Юра. На скромному весіллі, яке відбу- лося на родинній квартирі, було 15 осіб. Поки Олександр продовжував студії і нострифіко- вував свій диплом в Ню Йоркському універ- ситеті в 1951-54 рр. Ярослава працювала в Ню Йорку на виробництві коробок шоколадної фірми Клайн (Klein), де було чимало україн- ських нових еміґрантів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
