Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2014 НАГОРОДИ ХХХ КОНВЕНЦІЇ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ Ярослава Ґудзяк Почесн а член ка СУА Д-р Олександр і Ярослава Ґудзяки зі сином Борисом. Ярослава Ґудзяк народилася 11 лютого 1926 року в містечку Золочів в родині Михайла (1898-2002) і Оксани (1898-1944, з дому Скор- на) Шипулів. Михайло Шипула, ветеран Авст- рійської і Української Галицької Армій, був ковалем-майстром. Мав високе почуття гро- мадської відповідальності, був твердим спокій- ним патріотом і в усьому зберігав тонкий гу- мор. Родина – мати і троє доньок – Ірина, Ярослава і Стефанія – жила просто, але забез- печено і достойно. Родина просила і отриму- вала Боже благословення. Все своє життя Ярослава зберігає сок- ровенні спогади про щасливе золочівське ди- тинство. Погідність і стійкість духа, легкість у спілкуванні вона винесла з родинного кола. Дівчата отримали ґрунтовну початкову освіту. Вагомий вплив на духовне становлення Ярос- лави мала праця Cестер Cлужебниць Непороч- ної Діви Марії в Золочівській захоронці для дітей. В «Рідній школі» вчили такі світочі як Роман Завадович, відомий письменник. Бурх- ливі роки війни драматично і трагічно позна- чилися на родині Шипулів. Глибоке негативне враження на молоду Ярославу справила ра- дянська окупація 1939-1941, за час якої, пере- слідуваний НКВД, батько мусів еміґрувати закордон. Михайло Шипула втік по той бік кордону згідно з Пактом Рібентропа-Моло- това, тому що НКВД вимагало від нього, від рядового, але загально шанованого громадя- нина, співпрацювати і доносити на сусідів, що для нього було неприйнятно. Таким чином родина протягом півтора року була без батька, і в складних обставинах радянської окупації Галичини мама сама давала раду з утримуван- ням і вихованням трьох доньок-підлітків. Над головою висіла постійна небезпека евакуації чи депортації на Сибір. Оксана Шипула була ніжною, але рішу- чою, взірцевою мамою і господинею, ніколи не жаліла труду для сім’ї. Вона з повною віддачею піклувалася всестороннім вихованням доньок. Дівчатка були виплекані, в суконочках, з нак- рохмаленими білими фартушками, з гарно заплетеними косами, прикрашеними стрічка- ми. Особливо важким спомином лишився кінець цієї окупації, коли в Золочівському зам- ку радянські сатрапи з невимовною жорстокіс- тю закатували більше ніж 750 провідних гро- мадян – священиків, адвокатів, учителів, під- приємців – та просто патріотичних українців, жителів Золочівщини. За німецької окупації Ярослава навча- лася в торгівельній школі в рідному містечку. Протягом навчання спілкувалася не лише з українцями і поляками, але також з євреями, жахлива доля яких травмувала душу молодої дівчини. В складних повоєнних обставинах го- ді було здобувати подальшу освіту, адже треба було працювати, щоб забезпечувати себе. В березні 1944 року родина залишила Золочів. Шипули опинилися в містечку Дорн- бірн на заході Австрії, де 21–го жовтня упоко- їлася на 45 році життя мама Оксана. В Дорн- бірні, де була невеличка українська громада, Ярослава та Стефанія працювали в текстиль- ній фабриці. Ярослава в Австрії стала пластун- кою. Протягом цілого життя Ярослава залюб- ки читала книжки різними мовами, крім укра- їнською та англійською, ще й польською, ро- сійською та навіть німецькою. В червні 1949 року Михайло Шипула з доньками і колом родичів переїхали до Сполу- чених Штатів Америки. В Ню Йорку, під церк- вою, Ярослава познайомилася з молодим дан- тистом з Поморян Олександром Ґудзяком, з яким одружилася 1-го липня 1951 року в Церк- ві св. Юра. На скромному весіллі, яке відбу- лося на родинній квартирі, було 15 осіб. Поки Олександр продовжував студії і нострифіко- вував свій диплом в Ню Йоркському універ- ситеті в 1951-54 рр. Ярослава працювала в Ню Йорку на виробництві коробок шоколадної фірми Клайн (Klein), де було чимало україн- ських нових еміґрантів.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
