Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2014 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка На узліссі біля невеличкої річки проживала родина єнотів – Полоскун та По- лоскуниха. Так назвали їх сусіди, бо дуже дивувалися, що єноти перед тим, як спожити їжу, довго-довго виполікували її в річці. Навіть щойно виловлену в річці рибку теж полоскали довгий час у тій воді, звідки її впіймали. Бувало, що під час такої додаткової купелі спритна рибка виривалася з лапок єнота, а рак міг ще й добре вщипнути за носа перед втечею. Коли сорока Пліткарка своїм сміхом-вереском сповіщала, що рибка втік- ла від Полоскуна, тоді сміялися всі мешканці лісу, навіть поважні дерева хиталися від сміху. Якось на вереск сороки з лісу вибігла лисичка Хитруха. Побачивши, як Полоскун спіймав рибку, облизала руду мордочку язичком і попросила підлесливим голосочком: – Подаруй мені оту рибку. Я знаю, що ти такий щедрий, як і гарний з себе. Я дуже люблю тебе, а ще більше люблю рибками ласувати. Я ще ніколи рибки не їла. Прошу, не відмов, будь ласка! – З якої такої радості я тебе годувати буду риб- кою з моєї річки? Ич, яка хитра! Каже, що любить ласу- вати рибкою, а ще ніколи її не їла. Ось вмокни свого рудого хвоста у воду, може щось і вчепиться в нього. Лисичку розсердила не так відмова Полоскуна, як регіт сороки Пліткарки на весь ліс. Хитруха прищу- рила очка і крізь вишкірені гострі зуби з погрозою про- шипіла: – Як так, то я силою заберу в тебе рибку, а тебе самого в річці скупаю замість рака чи рибки! Але Полоскун спритно відскочив вбік і за мить вже сидів в своєму домику-дуплі старої-престарої грушки, віддавши зловлену рибку Полоскунисі. Пройшло трохи часу, Полоскуни вже й забули про лисичку, бо мали свої клопоти. В них появилося п’ятеро маленьких єнотиків, то тепер Полоскун довго пропадав на річці у пошуках їжі для себе і маленьких діточок.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
