Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2014 WWW.UNWLA.ORG 17 Ірена Пискір-Біляк Шевченко в на ші й родині “В своїй хаті своя правда і сила, і воля”, – говорив мій Тато, коли ми приїхали до Аме- рики у 1949 році. Я мала тоді 10 років. Тато хотів купити свою власну хату, і це за два роки по нашому приїзді. Так і сталося, бо Тато і обидва старші брати, Володимир і Андрій, працювали і разом зложили гроші, щоб купити дім для родини у Мілвоки, Вісконсин. Вдома ми говорили виключно україн- ською мовою, так що для мене «Кобзар» був навчальним матеріялом української мови, а щоденно я ходила до американської школи та пробувала вивчати англійську. Мама і Тато заставляли мене читати вдома вірші Тараса (ті, які були для мене зрозумілі), а в суботу я ішла до школи українознавства при парафії Св. Михаїла у Мілвоки. Вивчали ми тут гарні твори нашого Пророка, і щороку я виступала на сцені на Шевченківському святі, деклямуючи Тараса вірші. Дитиною пригадую спеціяльно “Мені тринадцятий минало”, Садок вишневий, “Думи мої, думи мої”, які я деклямувала і співала. Мама була моїм великим критико: “Виразніше, голосніше, я тебе не розумію.” Помагала, поп- равляла тa плескала браво, коли я добре спра- вилась. Був у Мілвокі також театр Сірого, про- ваджений двома братами, панами Мандзенка- ми, і до якого мої батьки мене радо записали. Моя перша роля була Настя у п’єсі «Назар Стодоля». Ми так добре відіграли цю п’єсу, що поїхали до Чікаґо виступати в авдиторії школи Шопена в українській околиці. Це був 1953 рік. Мій брат Володимир також мав ролю, як і моя майбутня братова Ярослава Тиндик-Пискір. Мілвотська громада є дуже мала в порівнянні з чікаґською! Тому ми всі гордились, що могли звеличати нашого Тараса у двох містах. Та це не все. У цій малій, але патріо- тичній громаді, де і мій брат Володимир був дуже активний в парафії і в УККА, щорічно відбувався концерт в честь великого поета. Я, сестра Ірена, була його права рука до рицитацій у цих святах. Були тут сольо-співи, скрипалі, інсценізація, – і завжди я мала якусь ролю. Частo були гості – американці. Мій партнер у деклямаціях був колеґа з університету Іван Праско, або добра товаришка Ляриса Масенко- Стахнів. Вже пізніше попросив мене брат навіть підготувати коротку доповідь в англійські мові для гостей неукраїнців. Братова, Марія Пискір часто виголошувала доповіді українською. Я була так насичена поезіями Т. Шевченка, що коли здавала усний іспит із інтерпретації драми в університеті, я виб- рала поему Шевченка “Кате- рина”, переклад англійською мовою. Моя про- фесор не досить що дала мені найвищу оцінку, яку лише можна було отримати, алe запитала, чому вона ніколи про цього поета не чула. Цікаво мені, чи тепер американські професори знають про нашого Тараса? Я мала нагоду з батьками і мужем бути на посвяченні пам’ятника Тараса Шевченка у Вашінґтоні, а потім другий раз із сином Анд- рієм, коли він мав доповідь про українську філятелістику у Вашінґтоні у 2011 р. (Blount Postal History, Smithsonian National Postal Mu- seum). Кобзар у нашій хаті все шанована і читана книга. Мої діти одержали свої копії у двох мовах, і, очевидно, читали в школі. У Садочку Казок (CУA, Відділ 29), який я про- вадила багато років, мої сини разом з іншими дітьми співали «Садок вишневий» на святі Шевченка та малювали його погруддя на па- пері. Цілою родиною ми були учасниками ба- гатьох концертів в честь Кобзаря в Мілвоки та Чікаґо. Син Степан на фортепіяно в оркестрі супроводжував хор на величавому концерті в честь 200-ліття Тарасa, який дуже вдало зор- ганізував відділ УKКА в Чікаґо. Також я була з братами і братовою (які приїхали з Мілвоки) та сином Данилом на Шевченківському фантас- тичному симфонічному прем’єр концерті у Чікаґо в березні цього року, організованим Укр. Інститутом Модерного Мистецтва у катедрі св. о. Миколая. Шевченко мав і має по сьогодні важливе місце у житті нашої родини. Також маємо приємні спогади із наших виступів та пережиття, коли їздили в Україну. Ще у 1970 році я з Мамою відвідала Канів, му- зей Шевченка з його малярськими творами та поклали вінок на Тарасову могилу. Ми були із всіх туристів вибрані на цю честь! Це був куль- мінаційний пункт у моєму житті. У рік 200-ліття Ювілею Великого Коб- заря маємо з мужем нагоду перечитувати Тара- сові твори із сильно вживаного «Кобзаря», по- дарованого мені двоюрідною сестрою Олею Зачкевич зі Львова. Ці твори є спеціяльно ак- туальні тепер, коли споглядаємо події в Україні.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
