Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2014 WWW.UNWLA.ORG 13 (військову базу США на Гавайях) вирішили втрутитися в “воєнний конфлікт в Європі“, оголосивши війну Японії. Перше бойове хре- щення дістав у небі над Сицилією (так звана операція Husky, що стала увертюрою до “іта- лійської кампанії“, триваючої від кінця літа 1943-го до травня 1945-го), а згодом – і в небі та на суші Італії. Одне з приземлень виявилося для нього невдалим – зламав ногу і вимуше- ний був лікуватися в одному з госпіталів Пів- нічної Африки. Але фортуна таки відвернулася від ньо- го тієї незабутньої ночі під церковними дзво- нами Франції. Окупанти згодом виявили вися- чого на церкві “убитого“ парашутиста й дібра- лися до нього, сподіваючися знайти в кишенях якісь цінні папери. Так Джон Стіл потрапив до полону. Однак досить скоро йому вдалося втекти та приєднатися до своїх. Підлікувавши- ся, у вересні того ж року вже зміг приземлити- ся повноправним бійцем на території Нідер- ландів та брати участь у визволенні міста Най- нмеген. Далі була битва під Арденнами (відо- ма як “Battle of the Bulge”, 16 грудня 1944 – 25 січня 1945), де Вермахт, сконцентрувавши в чотири рази переважаюче військо, сподівався вберегти якщо не райх, то хоча б Німеччину від руйнації, але... не вийшло. Патетична фра- за Адольфа Гітлера, який дірвався до влади в 1933-му: “Дайте мені п’ять років, і ви не впіз- наєте Німеччини...“ – наповнилася, нарешті, саркастичним змістом, а Уінстон Черчілль назве “Арденни“ найславетнішою битвою “ян- ків“ у війні. Хоча дісталася ця слава американ- цям великим коштом: 81000 вбитих, поране- них та безвісти зниклих. Джону Стілу пощастило під Арденнами – уцілів. Більше того, брав участь у численних бойових операціях, що завершилися 25 квітня 1945 року історичною зустріччю на Ельбі з військами Радянського Союзу. Такій воєнній біографії можна тільки позаздрити!.. А ось братам не пощастило: Норман, що був на де- сять років молодшим, загинув за кілька тиж- нів до Перемоги, а Джеймс, діставши тяжке поранення у південному регіоні Тихого океану, десь одужував на госпітальному ліжку. Війна підкочувалася до фінішу, і не тільки воїнам – президентам теж не судилося дочекатися цього доленосного моменту: Франклін Д. Руз- вельт помер раптово 12 квітня, так і не діждавшись кінця війни, яка поглинула все його єство державного мужа, патріота країни, яка чотири рази обирала його своїм президен- том – як нікого і ніколи до нього і після нього. Додому щасливчик-парашутист Джон Джон Марвін Стіл в аеропорту Парижа роздає автографи (6 червня 1964 р.). ______________ Стіл приніс сни- марення, до яких нікому не було діла, солдатську ложку і дві медалі – “Бронзову зірку” (Bronze Star) і “Пурпурове серце“ (Purple Heart). Для містечка у Франції, де сол- дат колись молився під кулями та калатанням дзвонів, він був почесним гостем до кінця свого життя (помер 1969 року, на 57-му році життя). Тут бережуть пам’ять про своїх визво- лителів так, як тільки здатні на це французи. Живі свідки тієї незабутньої ночі з 5 на 6 червня 1944 року стали художниками і декора- торами, втілюючи у витвори своїх рук – деко- ративні вітражі, що замінили собою вибиті вибуховою хвилею вікна в церкві, – свою вдяч- ність і захоплення американськими воїнами. В місцевому музеї зібрана експозиція, що відтво- рює звільнення місцевості з-під окупації – в фактах, датах, іменах та чисельних воєнних реліквіях; одна з них – шматок парашутного шовку – обгорілого, з поруділими плямами крові... Білий шовк полощеться на вітрі і з покрівлі церкви св. Діви Марії – це персональ- на данина йому, нікому не відомому тоді Джо- ну Стілу з Іллінойсу. Втім, про нього й зараз тут мало хто знає. За іронією долі, сюди їдуть не так його пам’яті вклонитись (похований на кладовищі Masonic), як завітати в гості до Супермена. Во- лею автора знаменитого коміксу Джеррі Сіге- ла, рідне місто Супермена носить тотожну з іллінойським Метрополісом назву, отож біля 4-метрової бронзової статуї міфічного персо- нажа – ціле паломництво: кожному хочеться сфотографуватися на згадку. Скромне панно на стіні місцевого банку, на якому зображено подвиг земляка Джона Стіла, явно не витри- мує конкуренції з Суперменом. Багато кому і невтямки, що реальні, а не вигадані “супер- мени“ пронесли перемогу над фашизмом довгими і важкими воєнними дорогами, не претендуючи на славу. Тетяна МакКой, незалежний журналіст. м. Беллвіл (Іллінойс).
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
