Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2014 WWW.UNWLA.ORG 13 (військову базу США на Гавайях) вирішили втрутитися в “воєнний конфлікт в Європі“, оголосивши війну Японії. Перше бойове хре- щення дістав у небі над Сицилією (так звана операція Husky, що стала увертюрою до “іта- лійської кампанії“, триваючої від кінця літа 1943-го до травня 1945-го), а згодом – і в небі та на суші Італії. Одне з приземлень виявилося для нього невдалим – зламав ногу і вимуше- ний був лікуватися в одному з госпіталів Пів- нічної Африки. Але фортуна таки відвернулася від ньо- го тієї незабутньої ночі під церковними дзво- нами Франції. Окупанти згодом виявили вися- чого на церкві “убитого“ парашутиста й дібра- лися до нього, сподіваючися знайти в кишенях якісь цінні папери. Так Джон Стіл потрапив до полону. Однак досить скоро йому вдалося втекти та приєднатися до своїх. Підлікувавши- ся, у вересні того ж року вже зміг приземлити- ся повноправним бійцем на території Нідер- ландів та брати участь у визволенні міста Най- нмеген. Далі була битва під Арденнами (відо- ма як “Battle of the Bulge”, 16 грудня 1944 – 25 січня 1945), де Вермахт, сконцентрувавши в чотири рази переважаюче військо, сподівався вберегти якщо не райх, то хоча б Німеччину від руйнації, але... не вийшло. Патетична фра- за Адольфа Гітлера, який дірвався до влади в 1933-му: “Дайте мені п’ять років, і ви не впіз- наєте Німеччини...“ – наповнилася, нарешті, саркастичним змістом, а Уінстон Черчілль назве “Арденни“ найславетнішою битвою “ян- ків“ у війні. Хоча дісталася ця слава американ- цям великим коштом: 81000 вбитих, поране- них та безвісти зниклих. Джону Стілу пощастило під Арденнами – уцілів. Більше того, брав участь у численних бойових операціях, що завершилися 25 квітня 1945 року історичною зустріччю на Ельбі з військами Радянського Союзу. Такій воєнній біографії можна тільки позаздрити!.. А ось братам не пощастило: Норман, що був на де- сять років молодшим, загинув за кілька тиж- нів до Перемоги, а Джеймс, діставши тяжке поранення у південному регіоні Тихого океану, десь одужував на госпітальному ліжку. Війна підкочувалася до фінішу, і не тільки воїнам – президентам теж не судилося дочекатися цього доленосного моменту: Франклін Д. Руз- вельт помер раптово 12 квітня, так і не діждавшись кінця війни, яка поглинула все його єство державного мужа, патріота країни, яка чотири рази обирала його своїм президен- том – як нікого і ніколи до нього і після нього. Додому щасливчик-парашутист Джон Джон Марвін Стіл в аеропорту Парижа роздає автографи (6 червня 1964 р.). ______________ Стіл приніс сни- марення, до яких нікому не було діла, солдатську ложку і дві медалі – “Бронзову зірку” (Bronze Star) і “Пурпурове серце“ (Purple Heart). Для містечка у Франції, де сол- дат колись молився під кулями та калатанням дзвонів, він був почесним гостем до кінця свого життя (помер 1969 року, на 57-му році життя). Тут бережуть пам’ять про своїх визво- лителів так, як тільки здатні на це французи. Живі свідки тієї незабутньої ночі з 5 на 6 червня 1944 року стали художниками і декора- торами, втілюючи у витвори своїх рук – деко- ративні вітражі, що замінили собою вибиті вибуховою хвилею вікна в церкві, – свою вдяч- ність і захоплення американськими воїнами. В місцевому музеї зібрана експозиція, що відтво- рює звільнення місцевості з-під окупації – в фактах, датах, іменах та чисельних воєнних реліквіях; одна з них – шматок парашутного шовку – обгорілого, з поруділими плямами крові... Білий шовк полощеться на вітрі і з покрівлі церкви св. Діви Марії – це персональ- на данина йому, нікому не відомому тоді Джо- ну Стілу з Іллінойсу. Втім, про нього й зараз тут мало хто знає. За іронією долі, сюди їдуть не так його пам’яті вклонитись (похований на кладовищі Masonic), як завітати в гості до Супермена. Во- лею автора знаменитого коміксу Джеррі Сіге- ла, рідне місто Супермена носить тотожну з іллінойським Метрополісом назву, отож біля 4-метрової бронзової статуї міфічного персо- нажа – ціле паломництво: кожному хочеться сфотографуватися на згадку. Скромне панно на стіні місцевого банку, на якому зображено подвиг земляка Джона Стіла, явно не витри- мує конкуренції з Суперменом. Багато кому і невтямки, що реальні, а не вигадані “супер- мени“ пронесли перемогу над фашизмом довгими і важкими воєнними дорогами, не претендуючи на славу. Тетяна МакКой, незалежний журналіст. м. Беллвіл (Іллінойс).
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
