Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
28 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2014 У 10- ту РІЧНИЦЮ ВІДХОДУ У ВІЧНІСТЬ АКТОРКИ - СПІВАЧКИ МАРІЇ ЛИСЯК 24 вересня виповнилася 10 - та річниця смерти відомої акторки - співачки українських театрів, активістки жіночих, суспільно - громад - ських та прицерковних організацій Марії Ли - сяк. Народилася Марія в родині Миколи і Юстини (з дому Колеса) Лясковичів у Монас - тириськах на Тернопільщині. Фахова освіта Марії – наука співу у проф. Качмара та проф. Іванни Приймової. Її мати плакала: «Забрали мені найменшу дити - ну», коли 17 - літньою панною Марія Ляскович у 1033 р. вступила до театру Яреми Стадника, саме в час найбільшого розвитку цього театру. Тоді в репертуарі театру поруч з народними п’єсами «Чортиці», «Цілунок перед дзерка - лом», цілого ряду монтажів слова, пісні і тан - цю були музичні комедії та оперети – «Жабу - риння», «Подружжя у двох помешканнях», «Орлов», «Жайворонок», «Доріна» та інші. Перед тим, як стати артисткою оперно - го театру у Львові, головним чином у відділі драми, працювала і в інших пересувних укра - їнських театрах Галичини. По трьох роках праці у Яреми Стадника, два роки – в театрі Комаровського, потім декілька років у Йосифа Стадника, 1938 - 39 роки в театрі Карабіневичів. Тут Марія виконувала головні ролі як у дра - матичному, так і в музичному репертуарі. Її акторський ріст був подиву гідний. Хоча моло - дій співачці і акторці довелося перебудову ва - тися з оперети на побутово - історичні п’єси, вона стала акторкою перших ролей. На допо - могу її непересічному таланту ставав також милозвучний голос та зовнішній вигляд, тобто те, що в театрі називають сценічною появою, чи апарицею. З успіхом Марія виступала в музично - му репертуарі («Доля», «Маріца», «Ґейша», «Циганське кохання», «Схоплення сабіня - нок», «Паґаніні» та ін.) З її ролей у драма - тичному театрі варто згадати: «Ой не ходи , Грицю», «На перші гулі», «На полі крови». Від 1934 до 1944 рр. Марія працює в театрі ім. Лесі Українки, а в часи німецької окупації – у Львівському оперному, де бере лекції з балету. Як би не парадоксально зву - чало, але саме в ці важкі часи українські ак то - ри виявляють на всю силу свої обдарування, і навіть німецькі глядачі, стоячи, били браво «унтерменшам». А Марія Лисяк здобуває най - вищі оцінки глядачів за ролі божевільної дівчини у п’єсі «Батурин», Мотрі «Ніч під Івана Купала». Зібель в опері «Ґуно» Фавста. Одружилася з Олегом Лисяком у черв - ні 1943 р. у Львові. в 1945 році народився син Олег, молодший, тепер професійний журна - ліст. В 1944 р. Марія з театром «Веселий Львів» виїжджає до Німеччини. Театр висту - пає з виставами для робітників в таборах Ні - меччини, часто під градом бомб і куль, декіль - ка разів відвідує вояків дивізії «Галичина». Після війни осідає в м.Осафенбург, працюючи в таборовому театрі Ярослава Рудакевича. Там, в таборі переміщених осіб, можна було почути її свіжий, бадьорий голос в таборовій радіо програмі. З приїздом до Америки працює у від - новленому «Веселому Львові» пісенькаркою та з репертуаром легкої танцювальної музики. А також Марія – солістка хору «Кобзар» док - тора Рудницького та співробітниця і дикторка Радіогодини Українського Визвольного Фрон - ту у Філядельфії, вчителька сумівської молоді. Численні виступи на імпрезах Союзу Українок Америки, Братства Дивізійників, численні вис - тупи на Союзівці, в Ню Йорку та в інших міс - тах США та Канади. У відкритому 15 березня 196 3 року у Філядельфії постійному україн - ському театрі «Театр у п’ятницю» Марія від - родила безсмертний образ Наталки Полтавки. В одному з чисел журналу «Наше Жит - тя» Лідія Бурачинська розповіла про тугу акторки за рідним Львовом, Львівською сце - ною її словами: «Після більш як 30 - ти років праці в театрі ще б хоч один раз виступити у Львівському вільному театрі, хай в ролі ста ру - хи, хай і в найменшій ролі, але ще раз станути на дошки рідного Львівського театру». Ярослав Колодій. Просимо присилати матеріяли до журналу «Наше Життя » електронною поштою на адресу, яка подана на 2 - ій сторінці обкладинки кожного місяця: unwlaourlife@gmail.com
Page load link
Go to Top