Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
28 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2014 У 10- ту РІЧНИЦЮ ВІДХОДУ У ВІЧНІСТЬ АКТОРКИ - СПІВАЧКИ МАРІЇ ЛИСЯК 24 вересня виповнилася 10 - та річниця смерти відомої акторки - співачки українських театрів, активістки жіночих, суспільно - громад - ських та прицерковних організацій Марії Ли - сяк. Народилася Марія в родині Миколи і Юстини (з дому Колеса) Лясковичів у Монас - тириськах на Тернопільщині. Фахова освіта Марії – наука співу у проф. Качмара та проф. Іванни Приймової. Її мати плакала: «Забрали мені найменшу дити - ну», коли 17 - літньою панною Марія Ляскович у 1033 р. вступила до театру Яреми Стадника, саме в час найбільшого розвитку цього театру. Тоді в репертуарі театру поруч з народними п’єсами «Чортиці», «Цілунок перед дзерка - лом», цілого ряду монтажів слова, пісні і тан - цю були музичні комедії та оперети – «Жабу - риння», «Подружжя у двох помешканнях», «Орлов», «Жайворонок», «Доріна» та інші. Перед тим, як стати артисткою оперно - го театру у Львові, головним чином у відділі драми, працювала і в інших пересувних укра - їнських театрах Галичини. По трьох роках праці у Яреми Стадника, два роки – в театрі Комаровського, потім декілька років у Йосифа Стадника, 1938 - 39 роки в театрі Карабіневичів. Тут Марія виконувала головні ролі як у дра - матичному, так і в музичному репертуарі. Її акторський ріст був подиву гідний. Хоча моло - дій співачці і акторці довелося перебудову ва - тися з оперети на побутово - історичні п’єси, вона стала акторкою перших ролей. На допо - могу її непересічному таланту ставав також милозвучний голос та зовнішній вигляд, тобто те, що в театрі називають сценічною появою, чи апарицею. З успіхом Марія виступала в музично - му репертуарі («Доля», «Маріца», «Ґейша», «Циганське кохання», «Схоплення сабіня - нок», «Паґаніні» та ін.) З її ролей у драма - тичному театрі варто згадати: «Ой не ходи , Грицю», «На перші гулі», «На полі крови». Від 1934 до 1944 рр. Марія працює в театрі ім. Лесі Українки, а в часи німецької окупації – у Львівському оперному, де бере лекції з балету. Як би не парадоксально зву - чало, але саме в ці важкі часи українські ак то - ри виявляють на всю силу свої обдарування, і навіть німецькі глядачі, стоячи, били браво «унтерменшам». А Марія Лисяк здобуває най - вищі оцінки глядачів за ролі божевільної дівчини у п’єсі «Батурин», Мотрі «Ніч під Івана Купала». Зібель в опері «Ґуно» Фавста. Одружилася з Олегом Лисяком у черв - ні 1943 р. у Львові. в 1945 році народився син Олег, молодший, тепер професійний журна - ліст. В 1944 р. Марія з театром «Веселий Львів» виїжджає до Німеччини. Театр висту - пає з виставами для робітників в таборах Ні - меччини, часто під градом бомб і куль, декіль - ка разів відвідує вояків дивізії «Галичина». Після війни осідає в м.Осафенбург, працюючи в таборовому театрі Ярослава Рудакевича. Там, в таборі переміщених осіб, можна було почути її свіжий, бадьорий голос в таборовій радіо програмі. З приїздом до Америки працює у від - новленому «Веселому Львові» пісенькаркою та з репертуаром легкої танцювальної музики. А також Марія – солістка хору «Кобзар» док - тора Рудницького та співробітниця і дикторка Радіогодини Українського Визвольного Фрон - ту у Філядельфії, вчителька сумівської молоді. Численні виступи на імпрезах Союзу Українок Америки, Братства Дивізійників, численні вис - тупи на Союзівці, в Ню Йорку та в інших міс - тах США та Канади. У відкритому 15 березня 196 3 року у Філядельфії постійному україн - ському театрі «Театр у п’ятницю» Марія від - родила безсмертний образ Наталки Полтавки. В одному з чисел журналу «Наше Жит - тя» Лідія Бурачинська розповіла про тугу акторки за рідним Львовом, Львівською сце - ною її словами: «Після більш як 30 - ти років праці в театрі ще б хоч один раз виступити у Львівському вільному театрі, хай в ролі ста ру - хи, хай і в найменшій ролі, але ще раз станути на дошки рідного Львівського театру». Ярослав Колодій. Просимо присилати матеріяли до журналу «Наше Життя » електронною поштою на адресу, яка подана на 2 - ій сторінці обкладинки кожного місяця: unwlaourlife@gmail.com
Page load link
Go to Top