Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 27 Олекса Шпилька був відомий у діяспо - рі журналіст, що писав сатиричні фейлетони до «Українських вістей». Я свій віршик напи - сала на листівці і послала Марії Голод в То - ронто, але відповіді не одержала. Мирослав Лабунька, історик, професор Ля Саль коледжу в Філядельфії, поїхав на нау - кову конференцію до комуністичної Болга рії. В ті часи такі поїздки були рідкістю. І от, Лабунька, повернувшись, розповідає своїм ко - легам - професорам Ля Саль про конференцію і свої успіхи й каже накінець: «А знаєте, я так одягався і говорив, шо на вулицях Софії ніхто не пізнавав, що я з Америки!» На те Бернард Брументал, пр офесор - германіст: «Та вас і тут, у Філядельфії , ніхто не має за американця»! Цей правдивий анекдот з жи ття чув і пере - повідає колега обох, Лабуньки і Брументаля, також професор Ля Саль Леонід Рудницький. А той же Мирослав Лабунька, знамени - тий оповідач бувальщин, розказував такий епізод з власного життя. Батько його, селянин, сидить на призьбі із сусідом і говорить йому про те, що вирішив послати сина Мирослава на науку в українську гімназію. Дядько - сусід, послухавши цю новину, після довгої паузи каже: «Буде кому в криміналі сидіти». Рік 1949. Ми тільки - що прибули з Ев - ропи і вперше пізнаємо Америку. Моя тітка Леся Яцкевич побачила на одному домі напис «Kociubinsky Funeral Номе» і каже: «Дивіться, ось у Філядельфії є музей Михайла Коцюбин - ського!» Все для жінок Чому японки мають молодий вигляд Жінки азіатського походження, а особливо японки , дуже молодо виглядають. Найчастіше визначити їх вік «на око» практично неможливо. У чому причина, і чи можуть європейки досягти такого ж результату? Серед причин моложавості японок дослідники називають: А) Правильне харчування . У раціоні японців багато риби, овочів, злакових, особливо рису, водоростей і чаю, мало тваринних жирів, пише liza.ua . Така «дієта» характерна для всього населення Японії останні 1500 років, що сформувало певну генетику. Крім того, в Японії існує справжній культ свіжості, ніяких заморожених продуктів, термін зберігання риби – кілька годин, тому в пошані сироїдіння і мінімальна термообробка. Б) Захист від сонця. Згідно японським стандартам краси жінка повинна мати білу шкіру. Тому у всіх косметичних і декоративних засобах міститься SP - фільтр, дія якого підкріплюється пара - сольками від сонця. В) Традиції догляду за собою . Вони ґрунтуються на багатоступеневості і багатошаровості. Ні одна японка не обмежить ритуал догляду за собою банальним умиванням. Це буде ретельне очищення шкіри в кілька прийомів з використанням різних засобів. Для неї одночасне нане - сення 7 - 9 засобів – звичне явище. Основа основ – очищення і зволоження. Г) Натуральні засоби. З цим згодні всі, незалежно від походження та віросповідання. Чим мен - ше консервантів в косметиці, тим менше побічних ефектів. Правда, у східних красунь до зви - чайних рослинних і природних компонент ів додаються і більш екзотичні, такі , як товчені перли або нефрит. Д) Більш щільна шкіра . Від природи у японок шкіра жирніша, пористіша і товща, тому і зморшки на ній з'являються пізніше, ніж на тонкій шкірі європейок. Саме тому, косметика, вироблена в Японії для місцевого ринку, не завжди підходить нам, мешканкам європейських широт. Обличчя – відображення краси внутрішньої. Душевна гармонія, любов до себе і навколиш - нього світу успішно розгладжують зморшки. Як бачимо, крім факторів, визначених природою, все інше цілком застосовно і до нас. А це означає, що молодість і краса в наших руках, головне – не лінуватися. УНІАН
Page load link
Go to Top