Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2014 ІЗ ДОНБАСУ АНТОНІНА ЛИСТОПАД, член Національної Спілки письменників України Невинними вустами Цикл віршів В ТРИНАДЦЯТЬ ЛІТ Наше літо украла війна... Настя Іванишева, 13 років, Луганськ Ти знаєш, що значить – під обстрілом хата? Сидіти в підвалі, як загнаний кріт... Коли розривають повітря гранати! Навіщо мені це – в тринадцять літ?! Зіниці, мов сливи. Під скронями – іскри. Здається, що трісне ось - ось голова. Одягнутим спати. І вуха – на вістрі. І знову, і знову спускатись в підвал. Порожні крамниці. Із присмаком сталі. І хліба не купиш. Кришки – на столі. Ти знаєш, я вже ночувала в підвалі. Навіщо мені це – в тринадцять літ?! А тиша лиш сниться. І то дуже рідко. Весь двір наш порожній. У тінях куща. Ти чула про «Град»?! Це – така артзенітка. Трасує будинки. Аж вікна тріщать! Ти знаєш, як гул наростає по силі?! І над головою – осколиська злі. Здається, душа виривається з тіла. Навіщо мені це – в тринадцять літ?! І не розібрати, де їхні, де наші... Чи зліва, чи справа?.. З чиєї руки?! Ти знаєш, як дико? Ти знаєш, як страшно?! По кругу заходять коли літаки... Стріляє, гуркоче. Аж до знавісніння! Не бачила місяць ні сонця, ні зір... Гармати і танки...Таке гримкотіння! І вийти не можна н і к о л и надвір. Ні балки, ні білки. Ні степу, ні лісу... О, знов почалося... В секундах – відлік! Як добре, що ти вже поїхала звідси! Навіщо це нам – у тринадцять літ?! Дорослі забули, що ми – іще діти. 23 липня 2014 року. МАМА – ІЗ БІЛИХ ЛІЛІЙ Я закривала вуха пальчиком І ще отак – показує! – руками, А тато мені зверху на голову клав подушку. Так три дні в підвалі. Катя, 4 роки, Лисичанськ Ні світлячка, ні зорі... Там, наверху, криничка. Двадцять перший вік – надворі. Вип ита решта водички. Що приснилось сові! Може, якісь чеберяйчики. Двадцять перший вік – на траві. Бронежилетом – пальчики. Бозю мій, скільки куль?! Просто свистять над вушком. Двадцять перший вік – на дзвінку. Замість казки – подушка. В тебе холодна рука. Мамочко, чо’ побіліла? Двадцять перший вік – з молотка. Мамо, ти – з білих лілій. Не розвидняється ніч. Тату, а ти гарячий! Двадцять перший вік – у вогні ! Тихо сестричка плаче. Ні світлячка, ні зорі... Там, наверху, криничка... 25.07.2014
Page load link
Go to Top