Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 9 « Ольга повністю присвятила себе справі чоловіка та боротьбі за самостійну Україну» проведенні районового Свята Селянки, яке відбулося у 1935 році . Вона майже щодня виїз - дила на села, контролювала хід підготовки осередків. Часто доводилось молодій жінці йти від села до села пішки. У 1936 році Ольга проводила куховар - ські курси в Лисятичах. Вона також організу - вала в Стрию окремий вишкільний курс для провідниць самоосвітніх гуртків. У 1937 році Ольга Гасин налагоджує роботу у самоосвіт - ньому ремісничому гуртку, що діяв у Стрий - ській філії «Союзу українок». Свої поїздки по селах, участь у роботі гуртків Ольга завжди використовувала для національно - патріотичного виховання молоді. На засіданнях цих гуртків виголошувала рефе - рати та прищеплювала молоді розуміння пот - реби та обов ’язку служіння та жертви для національного виз волення. У своїх політич - них поглядах твердо стояла на позиція х ОУН і відкрито дек - лярувала ці ідеї перед членами «Союзу у країнок». Ольга стала лідером молодіжного крила організації, представники яко - го вважали, що найсуттєвішою є боротьба за націон альні пра - ва. Її пристрасний виступ на загальному з’їзді «Союзу укра - їнок» 9 жовтня 1937 року вра - зив присутніх. Ольга Гасин на - голошувала, що жіночий рух Галичини повинен мати на меті виключно інтереси нації. У другій половині вересня 1939 року, коли частини Радянської армії вступили на Західну Україну, Ольга таємно покинула бать - ківський дім у Конюхові. З Галичини за допо - могою ОУН вона переїхала на територію Поль - щі, до Кракова, де зустрілася з Олексою. Под - ружжя перебралося до Австрії. Їх первісток народився 25 березня 1940 року в Зальцбурзі біля Відня. Дитину назвали Олегом. Згодом родина знову переїхала до Кракова, де у церкві святої Варвари охрестили сина. У Кракові проживали до січня 1941 року. Німці активізували воєнні дії, жителям загрожували бомбардування, тому залишатися у цьому місті було небезпечно. Ольга з сином переїхала до курортного українського містечка Криниця. Олекса далі займався підпільною працею , дружину і сина приїздив провідувати. Після відступу російських окупантів з Західної України родина Гасинів знову повер - тається до Конюхова в порожній батьківський дім (уся родина була вивезена на Сибір), зай - маються господаркою . У час проголошення віднови самостій - ності України Олекса Гасин та Роман Шухевич були покликані на пост віськових референтів. Тим самим вони, прихильники Бандери, вис - тупили проти гітлерівської Німеччини. У Га - сина з ’явилося багато ворогів, навіть зі сторо - ни мельниківців. Тому його родина пережи - вала нові жертви, терпіння та переслідування. Перший наскок гестапо на родинний дім Гасинів у Конюхові влітку 1942 року закін - чився невдало. Олекса з дружиною та сином зуміли втекти. Але в хаті залишилася новона - роджена дочка Оксана, яка й потрапила до рук гестапо. Немовля нападники привезли до сільської канцелярії солтиса. На варту коло дитини поставили німецького солдата . Свояки та друзі діз на - лися про трагедію Гасинів, то ж організували викрадення дити - ни. Життя Ольги перепов ню - валося тривогою і поневі рян - нями по чужих кутах. Родина змушена переховуватись. Їх пе - реслідує гестапо. Гасини зму - шені віддати дітей в родини до свояків та знайомих. Відвіду - вали їх ночами, поодинці. У вересні 1942 року Олекса все - таки був схоплений гестапівцями і ув’язнений в Дрогобицькій тюрмі. Ольга чекала чоловіка з тюрми два тижні. Вона пережила вирок до смертної кари, виголошений Олексі німець - ким воєнним судом. Але Організація Україн - ських Націоналістів за великий хабар у золотій валюті звільнила його з ув’язнення. Родина Гасинів знову опинилася на нелегальному становищі. Ольга переховувала - ся в домі отця - декана Івана Луцишина в селі Осталовичі Перемишлянського повіту. Остерігаючись другого арешту, в жовт - ні 1942 року Гасини виїхали в місто Тарного - род на Холмщині, де Олекса влаштувався на посаду перекладача німецької мови в Коопера - тивній спілці, якою керував його гімназійний і пластовий товариш Володимир Дармохвал. Тут народилася третя дочка Дарина. Гасини жили за фіктивними паспортами на прізвища Теодора Вітрука та Галини Вітрук. У жовтні 1943 року родина Гасинів зму - шена була покинути Тарногород. Продовження на стор. 23.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
