Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 9 « Ольга повністю присвятила себе справі чоловіка та боротьбі за самостійну Україну» проведенні районового Свята Селянки, яке відбулося у 1935 році . Вона майже щодня виїз - дила на села, контролювала хід підготовки осередків. Часто доводилось молодій жінці йти від села до села пішки. У 1936 році Ольга проводила куховар - ські курси в Лисятичах. Вона також організу - вала в Стрию окремий вишкільний курс для провідниць самоосвітніх гуртків. У 1937 році Ольга Гасин налагоджує роботу у самоосвіт - ньому ремісничому гуртку, що діяв у Стрий - ській філії «Союзу українок». Свої поїздки по селах, участь у роботі гуртків Ольга завжди використовувала для національно - патріотичного виховання молоді. На засіданнях цих гуртків виголошувала рефе - рати та прищеплювала молоді розуміння пот - реби та обов ’язку служіння та жертви для національного виз волення. У своїх політич - них поглядах твердо стояла на позиція х ОУН і відкрито дек - лярувала ці ідеї перед членами «Союзу у країнок». Ольга стала лідером молодіжного крила організації, представники яко - го вважали, що найсуттєвішою є боротьба за націон альні пра - ва. Її пристрасний виступ на загальному з’їзді «Союзу укра - їнок» 9 жовтня 1937 року вра - зив присутніх. Ольга Гасин на - голошувала, що жіночий рух Галичини повинен мати на меті виключно інтереси нації. У другій половині вересня 1939 року, коли частини Радянської армії вступили на Західну Україну, Ольга таємно покинула бать - ківський дім у Конюхові. З Галичини за допо - могою ОУН вона переїхала на територію Поль - щі, до Кракова, де зустрілася з Олексою. Под - ружжя перебралося до Австрії. Їх первісток народився 25 березня 1940 року в Зальцбурзі біля Відня. Дитину назвали Олегом. Згодом родина знову переїхала до Кракова, де у церкві святої Варвари охрестили сина. У Кракові проживали до січня 1941 року. Німці активізували воєнні дії, жителям загрожували бомбардування, тому залишатися у цьому місті було небезпечно. Ольга з сином переїхала до курортного українського містечка Криниця. Олекса далі займався підпільною працею , дружину і сина приїздив провідувати. Після відступу російських окупантів з Західної України родина Гасинів знову повер - тається до Конюхова в порожній батьківський дім (уся родина була вивезена на Сибір), зай - маються господаркою . У час проголошення віднови самостій - ності України Олекса Гасин та Роман Шухевич були покликані на пост віськових референтів. Тим самим вони, прихильники Бандери, вис - тупили проти гітлерівської Німеччини. У Га - сина з ’явилося багато ворогів, навіть зі сторо - ни мельниківців. Тому його родина пережи - вала нові жертви, терпіння та переслідування. Перший наскок гестапо на родинний дім Гасинів у Конюхові влітку 1942 року закін - чився невдало. Олекса з дружиною та сином зуміли втекти. Але в хаті залишилася новона - роджена дочка Оксана, яка й потрапила до рук гестапо. Немовля нападники привезли до сільської канцелярії солтиса. На варту коло дитини поставили німецького солдата . Свояки та друзі діз на - лися про трагедію Гасинів, то ж організували викрадення дити - ни. Життя Ольги перепов ню - валося тривогою і поневі рян - нями по чужих кутах. Родина змушена переховуватись. Їх пе - реслідує гестапо. Гасини зму - шені віддати дітей в родини до свояків та знайомих. Відвіду - вали їх ночами, поодинці. У вересні 1942 року Олекса все - таки був схоплений гестапівцями і ув’язнений в Дрогобицькій тюрмі. Ольга чекала чоловіка з тюрми два тижні. Вона пережила вирок до смертної кари, виголошений Олексі німець - ким воєнним судом. Але Організація Україн - ських Націоналістів за великий хабар у золотій валюті звільнила його з ув’язнення. Родина Гасинів знову опинилася на нелегальному становищі. Ольга переховувала - ся в домі отця - декана Івана Луцишина в селі Осталовичі Перемишлянського повіту. Остерігаючись другого арешту, в жовт - ні 1942 року Гасини виїхали в місто Тарного - род на Холмщині, де Олекса влаштувався на посаду перекладача німецької мови в Коопера - тивній спілці, якою керував його гімназійний і пластовий товариш Володимир Дармохвал. Тут народилася третя дочка Дарина. Гасини жили за фіктивними паспортами на прізвища Теодора Вітрука та Галини Вітрук. У жовтні 1943 року родина Гасинів зму - шена була покинути Тарногород. Продовження на стор. 23.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
