Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2014 WWW.UNWLA.ORG 13 буде в нас ця людина, яка б була достойна виголосити присягу на вірність Україні?» І ось прийшла та мить. Перед пам’ят- ником Михайлові Гаврилку вчителька Алла Яремків має право скласти присягу на вірність своїй землі, як це зробила колись молода чесь- ка вчителька під час посвячення угольного каменя під пам’ятник Яну Гусу... Алла Яремків має право і першою покласти кетяги калини до підніжжя пам’ятника Михайлові Гаврилку. Бо в її серці живе Україна. Бо вона шанує пам’ять про рідну прабабусю, яку енкаведисти арештували, кинули у погріб, що є під будинком, де тепер розміщений музей історії міста Болехова. Під час допитів молоду жінку, чоловік якої був в УПА та загинув геройською смертю, посадили на розжарену плиту кухні... Потім викинули на смітник, думаючи, що вона мертва. Її врятував лікар Форович, який згодом відбував покарання в Сибіру... А молода жінка не довго ще прожила: у важких муках пішла на той світ. А її незламний дух, віра в Бога та любов до рідної землі живе в душі її правнучки. Ця жінка-українка ніколи не ждала заплати... Лариса Дармохвал, м. Болехів, Україна. Продовження зі стор. 11. Сюди часто заходили відвідувачі не тільки поїсти, але й почути від неї добрі поради. У вільні хвилини Ольга писала оповідання, вір- ші, етюди, вишивала. До неї у Бровари приїз- дили внуки, для яких з приємністю придуму- вала і розповідала казки. Згодом цікавилася їх успіхами у школі. Запрошувала внуків у Бро- вари на вишні, яблука, мед. У листах до дітей Ольга завжди наголошувала, щоб пам’ятали, чиї вони діти. Під кінець життя Ольга хворіла. Одер- жувала мізерну пенсію: 29 карбованців, 50 ко- пійок. Після пережитих потрясінь страждала на розсіяний склероз. До того ж, після смерті чоловіка залишилась одна. Діти приїздили до неї, допомагали чим могли. У листі до Оксани Ольга писала, що під час поїздки у санаторій в Хмільниках син Олег від автобуса до корпуса ніс її на руках. Померла Ольга 27 липня 1979 року в Броварах. Там і похована. Завершуючи розповідь про Ольгу Гасин, слід віддати на- лежне пам’яті нині покійного дослідника Гри- горія Дем’яна, який зібрав неоціненні спогади про родину Гасинів і опублікував їх у книзі «Генерал УПА Олекса Гасин – «Лицар». Життя Ольги Гасин – це образ жерт- венного життя заради ідеї. Як мати і подруга, вона хоробро крок в крок йшла поруч зі своїм чоловіком – героєм Олексою Гасином, жила з ним одними ідеалами та ділами. Була прекрас- ною матір’ю, яка терпіла. Терпіння свої і своїх дітей поклала на жертовник України. Завдяки мужності Ольги Гасин, а також сотень і тисяч інших скромних і самовідданих українських жінок відстоювалась ідея незалежної України, збереглися здорові клітини української нації, впродовж десятиріччя вистояла у боротьбі легендарна УПА.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
