Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2014 Шановному п. Оресту Абрагамовичу, достойному онукові великого Сина України Не жди, яка буде заплата, - не жди, а служи! Неділя, 9 червня 1990 р. Тоді у бой- ківське місто вперше повіяло волею. Тоді, в цей день, вперше після Її смерті зібралися українці з різних міст і сіл, щоби разом з церковною процесією, із синьо-жовтими пра- порами встати до спільної молитви біля мо- гили Наталії Кобринської. А відкриття першо- го в Україні та й на всій землі пам’ятника Українській Аріадні переросло у велике націо- нальне свято. 2014 рік. 5 вересня, п’ятниця. День народження великого сина України Михайло- ва Гаврилка, який віддав своє життя, аби стала дійсністю споконвічна мрія про вільну Україн- ську державу. Недалеко від пам’ятника українській Аріадні встановляють Йому пам’ятник. Пер- ший в Україні! Перший у світі! А під гранітну основу ми ставимо капсулу, в якій на аркуші паперу написано: «У великі роковини Тараса Шевченка, у 100-літній ювілей Українського січового стрілецтва встановлено пам’ятник митцеві-воїну Михайлові Гаврилку. Скульптор Василь Ярич. Ініціатор Роман Коваль. 5 вересня 2014 р.». Це була дивовижна подія, така глибоко хвилююча, яку словами не передати. Коли закінчилася вся робота, Народний художник України Михайло Риндзак (він був душею тої великої події!) просить скульптора Василя Ярича повернутися спиною. Той виконав про- хання. А п. Михайло торкається спини скульп- тора і каже: «В нього виросли крила!» І ми бачимо ці крила! Бачимо Народного худож- ника України Василя Ярича в ту мить такого окриленого, щасливого... А перед нами у со- нячному золотому промені світився радістю Михайло Гаврилко, що повернувся з вогню і ожив! Він став на ту землю, яка колись при- вітала його... Заступник голови міської ради Ігор Герецький перехрестився. Це було замість слова «З Богом!». Минуло два дні. 7 вересня, неділя. У старовинному місті Болехові в рік Тараса Шевченка, в рік Українського січового стрілецтва знову зібра- лися українці на всеукраїнське свято, щоби вшанувати воїна-митця Михайла Гаврилка. На святі три Його онуки з родинами. Тут Роман Коваль, Василь Ярич, Михайло Риндзак... Відкриває свято ведучий Роман Рома- нюк. Звучить Гімн України у виконанні Львів- ського академічного камерного хору під ору- дою диригента Василя Яциняка. Право відкрити пам’ятник надається письменнику Романові Ковалю, онуку Михай- ла Гаврилка Орестові Абрагамовичу та скульп- тору Василеві Яричу. Священики освячують пам’ятник. Стають на варту два січові стрільці та два юнаки із національними прапорами. До підніжжя пам’ятника лягають перші грона калини. Їх поклали вчитель Алла Яремків та ведучий Роман Романюк. Ведучий звертається до всіх присутніх з такими словами: «Ось він. Молодим пішов із життя, але всі свої свідомі літа присвятив своєму народові: возвеличив Тараса Шевченка, ніс волю рідному краю. Жив високим і чистим життям. За це доля винаго- родила його – дарувала безсмертя, воскресила із безпам’ятства, повернула до нас. Сьогодні він з нами, серед нас. І вічно житиме у народі нашому. Де полягла, там воскресла наша українська слава». «Де полягла, – повторяє Алла Яремків, – там воскресла наша українська слава». І далі вона складає присягу на вірність високим ідеалам нашого народу: «Перед пам’яттю українських героїв, що полягли за кращу долю України, в урочис- ту хвилину перед пам’ятником одного з най- кращих синів нашого народу, у великі роко- вини Тараса Шевченка присягаю словами, якими промовляють серця кожного вчителя- апостола вільної України: не віддамо ворогові ні п’ядь української землі, ні одна краплинка крові в українській дитині не стане чужою, славу українського народу ніхто не ослабить. Присягаю». Ця присяга в урочисту хвилину перед тільки що відкритим пам’ятником вірному синові України не випадкова. Ми йшли до неї довго. Світлий ідеал служіння рідному наро- дові привів всіх нас в ряди борців за людське добро, за просвіту, за народні права, щоб Україна мала опору в плеканні високих ідеалів людства. ...У 2012 році мистецький вечір, прис- вячений Наталії Кобринській та Ользі Дучи- мінській, закінчився запитанням: «Коли ми будемо відкривати пам’ятник першому твор- цеві шевченкіани Михайлові Гаврилку, чи
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
