Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2014 WWW.UNWLA.ORG 11 «Завдяки мужності сотень і тисяч скромних і самовідданих українських жінок відстоювалась ідея незалежної України, збереглися здорові клітини української нації» ність до ОУН і зв’язки з членами центрального проводу. Того ж місяця слідство було призупи- нене, Ольга звільнена з-під варти й відправ- лена на пошуки зв’язкової Шухевича, про що в неї взяли підписку. Зрозуміло, що її відпустили як приман- ку для захоплення зв’язкових Головнокоман- дувача УПА Романа Шухевича. Ольга пробу- вала зникнути з поля зору КГБ. На жаль, слід- кування було настільки потужним, що підпіль- ниці не вдалося втекти. Наступний арешт від- бувся 13 березня. На допитах, як і всі інші оунівці, зазнала катувань: її би- ли, не давали спати, ставили під краплі води. Деякі допити три- вали по 23 години. Після катівні на вул. Лонцького у Львові Ольгу разом з іншими підпіль- ницями, переправили до Лук’я- нівської тюрми у Києві, де про- довжували катування і допити. У перервах між допитами Ольга плакала і переспівувала стрічки пісень, які складала на честь ге- ройської смерті свого чоловіка. Кожна стрічка закінчувалась рефреном «Нічого мені не жаль – тебе мені лиш жаль». Особлива нарада управ- ління КГБ ухвалила покарати її десятьма роками виправно-тру- дових таборів без конфіскації майна через відсутність такого. Акт звинува- чення пред’явлено 30 травня 1950 року. Ольга сиділа в одній камері з Катрусею Зарицькою. Сильна духом легендарна Катруся підтриму- вала морально усіх ув’язнених, а з ними й Ольгу Гасин. Одного разу Ольгу притягли не- притомною після допиту. Це саме був день її народження. Коли Ольга розплющила очі – побачила над собою усміхнене обличчя За- рицької. Вона подарувала Ользі справді цар- ський подарунок – мішечок з грудками цукру. Про цей подарунок Ольга пам’ятала все своє життя. Зі слідчої тюрми Ольгу відправили на Сибір у Тайшет. У таборах вона працювала на видобутку слюди. По 18 годин дівчата і жінки руками відщипували пластинки слюди, диха- ли її пилом. Ольга виконувала по дві норми в день, за це їй видавали ще півпорції страви і хліба. Додатковий пайок вона віддавала зем- лячці з Конюхова, яка мала новонародженого хлопчика. Згодом працювала на лісоповалі. Вона тяжко переживала загибель свого чоло- віка, щороку 31 січня нічого не їла в пам’ять про Олексу. У листах до родини і старшої сестри Марії просила віднайти її дітей. Сестра вико- нала цю просьбу: Олега знайшла першим в Олени Боднар у Львові, за згаданою вже адре- сою на вулиці Богуславського. Дарусю та Окса- ну у 1952 році в дитячих будинках Львова. Тоді Марія сфотографувалася з дочками Гасина. Цю фотогорафію вислала сестрі на заслання. Для Ольги це була перша радість, якої зазнала після загибелі Олекси. Ольгу звільнили з ув’яз- нення після смерті Сталіна, 14 липня 1956 року. Під час так званої “відлиги” від імені дітей Гасинів було надіслано лист до Ворошилова з проханням звільнити їхню матір. Ольга повернулася до Львова з метою забрати дітей. Але їй відмовили в прописці і поставили ультиматум: висту- пити у пресі з засудженням діяльності ОУН-УПА. Звичай- но, Ольга відмовилася це зро- бити. Ніхто не прийняв її з дітьми ні у Львові, ні в Коню- хові, ні в Стрию. То ж жінка змушена була покинути Гали- чину. Разом з сином Олегом виїхала у Іллінці Вінницької області до однієї зі своїх табірних знайомих. Дочок не могла з собою взяти, бо й сама не мала даху над головою. Туди ж приїхав її та- бірний знайомий Микола Макода, ветеринар- ний лікар. Ще на засланні він пропонував їй, щоб у випадку труднощів зверталася до нього. Невдовзі Ольга одружилася з ним. Вони посе- лилися у Броварах біля Києва. Займалися гос- подаркою. Згодом у Бровари приїхала дочка Дарина, біля мами закінчувала вечірню шко- лу, працювала. Ольга дбала про своїх дітей, усі вони здобули вищу освіту. Олег навчався у Київ- ському університеті, був здібним математиком, працював на Чорнобильській атомній електро- станції. Оксана закінчила Львівську Політех- ніку, Дарина – Лісотехнічний інститут. Усі по- дальші роки діти заопікувалися своєю мамою. У роки після ув’язнення Ольга працю- вала швачкою на швейній фабриці, згодом на заводі у буфеті прибиральницею, буфетчицею. На робочому місці вона завжди підтримувала порядок. Продовження на стор. 13.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
