Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2014 WWW.UNWLA.ORG 11 «Завдяки мужності сотень і тисяч скромних і самовідданих українських жінок відстоювалась ідея незалежної України, збереглися здорові клітини української нації» ність до ОУН і зв’язки з членами центрального проводу. Того ж місяця слідство було призупи- нене, Ольга звільнена з-під варти й відправ- лена на пошуки зв’язкової Шухевича, про що в неї взяли підписку. Зрозуміло, що її відпустили як приман- ку для захоплення зв’язкових Головнокоман- дувача УПА Романа Шухевича. Ольга пробу- вала зникнути з поля зору КГБ. На жаль, слід- кування було настільки потужним, що підпіль- ниці не вдалося втекти. Наступний арешт від- бувся 13 березня. На допитах, як і всі інші оунівці, зазнала катувань: її би- ли, не давали спати, ставили під краплі води. Деякі допити три- вали по 23 години. Після катівні на вул. Лонцького у Львові Ольгу разом з іншими підпіль- ницями, переправили до Лук’я- нівської тюрми у Києві, де про- довжували катування і допити. У перервах між допитами Ольга плакала і переспівувала стрічки пісень, які складала на честь ге- ройської смерті свого чоловіка. Кожна стрічка закінчувалась рефреном «Нічого мені не жаль – тебе мені лиш жаль». Особлива нарада управ- ління КГБ ухвалила покарати її десятьма роками виправно-тру- дових таборів без конфіскації майна через відсутність такого. Акт звинува- чення пред’явлено 30 травня 1950 року. Ольга сиділа в одній камері з Катрусею Зарицькою. Сильна духом легендарна Катруся підтриму- вала морально усіх ув’язнених, а з ними й Ольгу Гасин. Одного разу Ольгу притягли не- притомною після допиту. Це саме був день її народження. Коли Ольга розплющила очі – побачила над собою усміхнене обличчя За- рицької. Вона подарувала Ользі справді цар- ський подарунок – мішечок з грудками цукру. Про цей подарунок Ольга пам’ятала все своє життя. Зі слідчої тюрми Ольгу відправили на Сибір у Тайшет. У таборах вона працювала на видобутку слюди. По 18 годин дівчата і жінки руками відщипували пластинки слюди, диха- ли її пилом. Ольга виконувала по дві норми в день, за це їй видавали ще півпорції страви і хліба. Додатковий пайок вона віддавала зем- лячці з Конюхова, яка мала новонародженого хлопчика. Згодом працювала на лісоповалі. Вона тяжко переживала загибель свого чоло- віка, щороку 31 січня нічого не їла в пам’ять про Олексу. У листах до родини і старшої сестри Марії просила віднайти її дітей. Сестра вико- нала цю просьбу: Олега знайшла першим в Олени Боднар у Львові, за згаданою вже адре- сою на вулиці Богуславського. Дарусю та Окса- ну у 1952 році в дитячих будинках Львова. Тоді Марія сфотографувалася з дочками Гасина. Цю фотогорафію вислала сестрі на заслання. Для Ольги це була перша радість, якої зазнала після загибелі Олекси. Ольгу звільнили з ув’яз- нення після смерті Сталіна, 14 липня 1956 року. Під час так званої “відлиги” від імені дітей Гасинів було надіслано лист до Ворошилова з проханням звільнити їхню матір. Ольга повернулася до Львова з метою забрати дітей. Але їй відмовили в прописці і поставили ультиматум: висту- пити у пресі з засудженням діяльності ОУН-УПА. Звичай- но, Ольга відмовилася це зро- бити. Ніхто не прийняв її з дітьми ні у Львові, ні в Коню- хові, ні в Стрию. То ж жінка змушена була покинути Гали- чину. Разом з сином Олегом виїхала у Іллінці Вінницької області до однієї зі своїх табірних знайомих. Дочок не могла з собою взяти, бо й сама не мала даху над головою. Туди ж приїхав її та- бірний знайомий Микола Макода, ветеринар- ний лікар. Ще на засланні він пропонував їй, щоб у випадку труднощів зверталася до нього. Невдовзі Ольга одружилася з ним. Вони посе- лилися у Броварах біля Києва. Займалися гос- подаркою. Згодом у Бровари приїхала дочка Дарина, біля мами закінчувала вечірню шко- лу, працювала. Ольга дбала про своїх дітей, усі вони здобули вищу освіту. Олег навчався у Київ- ському університеті, був здібним математиком, працював на Чорнобильській атомній електро- станції. Оксана закінчила Львівську Політех- ніку, Дарина – Лісотехнічний інститут. Усі по- дальші роки діти заопікувалися своєю мамою. У роки після ув’язнення Ольга працю- вала швачкою на швейній фабриці, згодом на заводі у буфеті прибиральницею, буфетчицею. На робочому місці вона завжди підтримувала порядок. Продовження на стор. 13.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
