Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2014 ЖІНОЧІ ПОРТРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ Зеновія Ханас «Нічого мені не жаль – Тебе мені лиш жаль» Закінчення з попереднього числа Родина Гасинів була розкинута: батько разом з повстанцями, мати – у підпіллі, а діти – по чужих людях. Ольга не знала про місце перебування свого чоловіка Олекси. Подруж- жя підтримувало письмовий зв’язок через осо- бистих зв’язкових Гасина. Інколи зустрічалися на явочних квартирах у родинах Фільваркових та Боднарів. Передостання зустріч супружжя відбулася 8 листопада 1948 року в Монасти- рецькому лісі недалеко Конюхова (за іншими даними, в хаті Ілька Войцеховича в Конюхові). Гасин тоді виглядав дуже втомленим, скаржив- ся на перебої з серцем, розпитував про дітей. Діти Гасинів переховувались у друзів, добрих знайомих, родичів у Львові, по селах Стрийщини чи в Карпатах під чужими імена- ми та прізвищами. Допомагали в цьому Олена Боднар, Ганна Пеленичка, Ольга Чуплякевич, Олена і Дарія Фільваркови. Олені Боднар, дочці Конюхівського пароха, яка проживала у Львові, Гасини передали на виховання свого сина Олега. Жив під прізвищами Михайла Боднара, Михайла Горпинюка. Боднарі вихо- вували хлопчика, сповняючи прохання Олекси Гасина: «Якби щось, то дуже прошу, збережіть Олега, щоби бодай він не попав у дитдом». Дочки ж Гасина Оксана та Дарина потрапили у дитячі розподільники у Львові. Ольга часто приходила до сина на вулицю Богуславського. А от з дочками не могла зустрітися. Ходила попри дитячий будинок, щоб бодай побачи- тися з ними. Але дітей Гасина тримали на особливому режимі і гуляти не виводили. Останній місяць життя родини Гасинів був сповнений тривог, надій, ризику. З кінцем грудня 1948 року Олекса прибув до Львова на зустріч з Романом Шухевичем. 5 січня 1949 року Гасин зустрівся з дружиною Ольгою на явочній квартирі у Фільваркових. Наступна незабутня зустріч відбулася 7 січня на Різдво, у цьому ж помешканні. Сюди прибули дружина та діти Олег та Оксана. Згадує Оксана Гасин: “ Я пам’ятаю себе в якійсь дуже гарній родині ... До мене підходить якась пані, бере мене на руки і каже: “Дивись, пан у сірому костюмі. Подобається тобі той пан?.. То твій тато”. Перший раз почула, що я маю тата... І через декілька хвилин він підходить, бере мене на дуже ласкаві прекрасні руки ”. Цього дня до Фільваркових прийшли гості. Серед них були Шухевичі з сином Юрком. Дорослі колядували, діти бавилися разом. У Фільваркових родині Гасинів відступили одну кімнату, де родина пробула разом чотири дні. 16 січня Олекса Гасин таємно прийшов до родини Боднарів. Тут спілкувався з сином. Чекав, що прийде дружина, хвилювався. Але Ольга в той день не прийшла. Наступна зуст- річ з Ольгою була заплянована на 26 січня, але попереднього дня, 25 січня, Ольгу заарешту- вало КГБ. Приходив Олекса до Боднарів і 31 січ- ня, в день своєї загибелі. До квартири він не заходив, бо почув якісь голоси. Від цього бу- динку на вулиці Богуславського за ним слід- кував агент КГБ. Олекса Гасин загинув у пере- стрілці з працівниками КГБ у Львові навпроти Головної пошти, яке часто використовував для підпільних зустрічей. При затриманні зробив два постріли, вкінці вистрілив собі в рот і помер на місці. У загиблого знайшли записку на клаптику цигаркового паперу: «Кохана, бу- демо разом і тоді тільки будемо думати про нашу дальшу долю». Ольга в той час знаходилась у тю- ремних застінках. У січні – березні 1949 року Ольгу Гасин тричі арештовувало КГБ: 25 січня, 2 лютого і 13 березня. Один з найважчих допи- тів відбувся 28 січня і з перервами тривав до 31 січня, тобто напередодні і в день смерті Олек- си Гасина. Ольга здогадалася про смерть чоло- віка під час допиту. Вона побачила на руці у слідчого Олекси швейцарський годинник, який був придбаний ще в Австрії. Зрозуміла, що з її чоловіком щось сталося. Ввечері того ж дня її водили на опізнання загиблого чоловіка. Понівеченого Олексу важко було впізнати. Його смерть дуже сильно вразила Ольгу. На чотири дні вона наче закам’яніла від нерво- вого потрясіння: нічого не чула, нікого не впіз- навала. Цього разу її відпустили, але весь час слідкували за нею. Повторно Ольгу арештували 2 лютого. На слідстві вона підтвердила свою приналеж-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
