Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 7 Продовження зі стор. 5. новими, бо Пушкіна не стало ще в 1837 році та вже 22 роки був у могилі. І Шевченкові твори теж не були новими, хоч не були опубліковані. «...але це не значить, що їх не знали тодішні українські діячі: вони кружляли в рукописних копіях по Україні й були відомі скрізь. Тимто наголовок ляйпціґського видання «Нові вірші Пушкіна й Шевченка» звучить дещо «сенса - ційно»... Ляйпціґ уже тоді записався в історії українського видавничого руху золотими бук - вами, й нічого дивного, що в 1921 році в цьому місті вийшло перше «народнє видання» Шев - ченкового «Кобзаря» за редакцією Василя Сі - мовича...». В наступних розділах Ярослав Рудниць - кий, спираючись на факти, переконливо дово - дить, що Пантелеймон Куліш і є тою люди - ною, яка подала шість творів Шевченка до публікації в Лейпціґу. За св ідченнями Михайла Павлика ця книжечка була широко розповсюджена в Ук - раїні. Вітає видання творів Шевченка На талія Кобринська. Вона пише, що «перший раз побачили світ Божий такі огнисті твори на - шого Кобзаря , як «Кавказ», «Послання», «За - повіт», що вони «електричною іскрою упа ли в серця нашої молодіжі...». (Н. Кобринська, «Виб рані твори», Київ, 1958, стор. 333). Задум написати поему в Шевченка на - родився ще у серпні - вересні. Тоді поет дізнав - ся про загибель Якова де Бальмена на Кавказі в липні 1945 року. Афанасьєв - Чужбинський розповів Тарасові Шевченку про події на Кав - казі, про горців та їх побут. Звідки в поемі й вжиті слова «чурек», «сакля» (чурек – це прісний хліб у вигляді великих коржів, що випікаються на Кавказі і в Середній Азії; сак - ля на Кавказі – кам’яна будівля). Поет присвя - тив цей твір своєму другу Якову де Бальмену, якому «не за Україну, а за її ката» довелось проливати свою кров. В кінці твору Шевченко звертається до нього з побажанням, щоб витав він над Україною «живою душею». У перших рядках поеми бачимо міфіч - ного героя Прометея, прикутого до скелі та відданого на вічні муки. Прометей – це вічний образ у світовій літературі, що став символом служіння людині, правді. Але образ Прометея у Шевченка носить новий характер. Тут Кав - каз, политий людською кров’ю, асоціюється зі стражданнями прикутого до скелі напівбога Прометея. Шевченків Прометей – народ, що бореться проти тиранії. Поет звертається до «синіх гір, кригою окутих, до лицарів великих із закликом: Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая! Шевченко вірив: той народ безсмерт - ний, нездоланний, якщо в його душі вічно палає вогонь прометеїзму. Прометеївський дух був притаманний самому Шевченку, що жив, творив і не корився в умовах безперервного цькування російським самодержавством укра - їнської національної культури. Цей Шевчен - ківський прометеїзм нагадує нам Лесю Укра - їнку, яку називаємо Дочкою Прометея. Він повів талановитого скульптора Михайла Гав - рилка на війну із заклятим ворогом, щоб ви - бороти Україні волю. Образ Шев чен - кового Прометея Ми - хай ло Гав рилко вті - лив у скульптурі « Го - лова Про метея» (гіпс). Ця унікальна ро бота є у музеї Коб ринської в нашому місті. Перебу - ла дві війни. І зберег - лась. Щоб ми зна ли, як шанував Тараса Шев ченка Гаврил ко. Щоб усві домили: па - м’ятник Гав рилку дос - тойний стояти біля музею ТОЇ, яка берегла, як святиню, Його роботи погруддя Т. Шевченка. В рисах обличчя Прометея скульптор передав нескорений дух людини, яка не ко - риться злим силам, мужньо переносить важкі муки. Ось який Гаврилків Прометей: високе чоло, вперта зморшка на ньому, гострий пог - ляд, трохи запалі щоки, привідкриті уста. Його волосся, підняте сильним вітром, нагадує по - лум’я та ще більше засвідчує силу духу Про - метея. Та нескореність Прометея була влас ти - ва і молодому Гаврилку, майбутньому січо во - му стрільцю, повстанському отаману. Без сум - ніву, що скульптура «Голова Прометея» була створена Михайлом Гаврилком як результат його думок після прочитання «Кавказу». Це свідчення і того, як глибоко в його душу запав цей твір та образ Прометея в ньому. Його Про - метей не мовчить. І сьогодні він промовляє до кожного з нас рядками поеми Шевченка: ... І неситий не виоре На дні моря поле. Не скує душі живої І слова живого.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
