Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 5 ДО 200 - ЛІТТЯ ВЕЛИКИХ РОКОВИН ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Лариса Дармохвал « ... І неситий не виоре на дні моря поле » Україна давно забула подякувати Пантелеймону Кулішу за вперше опубліковані шість творів Шевченка, що були заборонені царською цензурою. Серед них «Заповіт», «Кав - каз», «Послання». Україна не хоче згадати шевченкознавця, автора наукової праці «Шевченкіяна на Заході» (Збірник заходознавства Української Вільної Академії Наук, Вінніпеґ, 1959 р., ч. 4), Ярослава Рудницького , сина старшини УГА Антона, похованого на Страшницькому цвин - тарі у Празі, на могилі якого колись засвітив свічку Роман Коваль. Україна має подякувати Романові Ковалю за книгу «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею», за те, що напередодні 200 - их роковин Шевченка із забуття до нас повернувся творець першої Шевченкіани, автор скульптури «Голова Прометея». Тільки тепер, дивлячись на роботу скульптора Гаврилка, зрозуміла, що «Голова Прометея» народилася на хвилях високих почуттів, які охопили митця під час читання поеми «Кавказ». Гаврилко творив, а в його серці вже жив Шевченків Прометей. Кожен день український світ наближає до великого ювілею Шевченка. 18 листопада у Боле хо - ві школа шляхетної українки роз - почала проведення заходів до 200- літніх роковин поета літера - тур ною годиною «... І неситий не виоре на дні моря поле». Чому 18 листопада? Бо в той осінній день, тому 168 років, у Переяславі Шевченко написав поему «Кавказ». У квітні - червні 1846 р., перебуваючи в Киє - ві, він переписав поему до руко - писної збірки «Три літа», зробивши виправ - лення в п’яти рядках (54 -55, 102, 128, 166). Текст поеми набув остаточного вигляду. Але був заборонений царською цензурою. Бо ро - сійське самодержавство боялося почути прав - ду про загарбницькі війни, про облудність та підступництво своїх дій, мета яких – підкорен - ня волелюбних горців. Поему «Кавказ» таємно переписували, таємно поширю ва - ли. Її читали. Читали пошепки... Вивчали напам’ять. Чому? Бо в тому огненному творі оживали думки українських патріотів, чув - ся голос самого поневоленого народу, що віками прагнув волю. Через 14 років з часу на - писання поема «Кавказ» разом з такими тоді забороненими твора - ми: «Заповіт», «Холодний Яр», «Розрита могила», «Гоголю» («За думою дума роєм вилітає»), «Пос - лання», – вийшла у світ в 185 9 році в німецькому місті Лейпціґу як восьмий випуск серії «Русская литература» під назвою «Новые стихотворения Пушкина и Шав - ченки» (видавництво Ґергарда, редактор Головін). Хто подав ці твори до Лей - пціга? Зрозуміло, це могла зроби - ти тільки людина, що мала ці твори написані. Але своє прізвище вона не вказала. Тільки до текстів творів невідомий додав коротке пояснення про те, що оці вірші написані малоросійською мовою з поміткою: «Не він плаче за Україною – вона сама плаче його голосом». Цей патріо - тичний супро від був поміщений під рукописом поеми «Кав каз». Чи справді у цій маленькій книжечці були нові твори Пушкіна і Шев - ченка? Хто відважився порушити заборону царської цен зури? На ці питання ми знахо димо відповіді у праці україн ського вченого Ярос - лава Рудниць кого «Шевченкіяна на Заході. Пер ше видання Шев - ченка на За ході. З нагоди сторіччя 1859 - 1959, Вінніпеґ». У вступі до цієї праці літе - ратурознавець пояснює, що твори ні Шевченка, ні Пушкіна не були Продовження на стор. 7.
Page load link
Go to Top