Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 19 Оксана Бризгун - Соколик, Почесна голова СФУЖО, Почесна членка СУА ЧИМ ДЛЯ МЕНЕ «НАШЕ ЖИТТЯ»? У 70 - ліття журналу Пошта принесла «Наше Життя» – пер - ше число цього 2014 року. На синій обгортці великими буквами написно: «70 - ліття журна - лу». Як подумати: журнал тільки одної органі - зації, і то не всегромадської, а жіночої, дія - спор ної, утримуваний передплатницями вже 70 років, це великий успіх, за яким стоїть пра - ця багатьох поколінь редакторок та редак - ційних колеґій, адміністрацій, членок Союзу Укра їнок Америки та числа передплатників не союзянок. Вони всі спільно пи шуть ІСТОРІЮ СУА вже стільки років! Запитала мене редакторка п. Лідія Слиж, чим для мене «Наше Життя», бо ж передплатницею я вже 55 років!!! Гм... цікаве питання! Примусило при - задуматися... Думками я полетіла в давнє минуле... Так довго я вже «приятелюю» з жур - налом! Однак я відчула, що моє зацікавлення журналом почалося значно рані ше. Перед очима дитячі роки. До нас, до Братіслави, тоді ЧСР, п риходили зі Львова три журнали : «Дзві - ночок» для мене, «Наш Приятель» , «Світ дитини» для сестри та «Наша Хата» д ля мами. Та не тільки мама «Нашою Хатою» цікавилася. Ох, як я любила подивляти взори вишивок! І тоді я почала вишивати, що стало моїм улюбленим заняття м на ціле життя. .. А мода? Сторінки вродливих маль ованих жінок в еле ґантних суконках, далеко попід коліна... капелюшки, хвостатий лис на шиї... торбинка, часто вишивані сукні, завжди і щось дитячого. Очі розбіга лися! А переписи? Багато з них ми випробували в хаті. Там я познайомилася з творами Перл Бак ... там... і ой,.. журнали перестали прихо - дити. Лихоліття війни, бобмардування, втеча на Захід, табори утікачів DP , подальше від “раю”... І врешті Канада, Торонто. Мама за перші заощаджені гроші пе - редплатила “Жіночий Світ” – орган Організа - ції Українок Канади та “Промінь” – орган Союзу Українок Канади. Пізніше я довідалася, що мама дуже хотіл а передплатити і “Наше Життя”, однак фінансові можливості наших початкі в у Канаді були дуже обмежені. То ж не див но, що , коли я одружилася, мама мені сказала: “Вже час, щоб і ти перед - платила жіночий журнал...” А тому, що зали - шилося тільки “Наше Життя”, воно ві д 1958 року стало невід’ємним приятелем в нашій хаті. Тут мушу додати, що наш татко почав передплачувати “Українку в світі” від самих її початків! Три жіночі журнали – “Жіночий Св іт”, “Промінь” та “Наше Життя”, – і такі різні збагачували наш е повне праці та буднів життя. Мама вже в перших числах нового журн алу з радістю знайшла спомини своєї давно знайо - мої артистки Ганни Совачевої. “Лист від брата” Анни (Гандзі) Франко - Ключко, з якою, мед - сестрою Гандзею Франко, їхали мої батьки медичним транспортом в часі Першої світової війни до Німеччини опікуватися наши ми полоненим и з царської армії в Нойгаммері та привезти їх в Україну творити українське вій - сько. А татко там був свідком при вінчанні Гандзі з д - ром Ключком.... В Торонті наші ро - дини щиро дружили. Прочитала я в однім числі статтю моєї “співмешканки під шатром” в пластовому та - борі Лесі Храпливої. А там побачила фотогра - фію пластунки з мого куреня “Перш і Стежі” з Едмонтону Іцьку (Віру) Павликовську в еле - ґант ній вишиваній сукні. Останній раз ми з нею бачилися в Мюнхені, як Віра одружилася з д - ром Кундо ю. А там моя приятелька Оксана Зозуля з Лос Анджелесу звіту є про створення нового відділу СУА, а я була у неї дружкою, як Оксана ( тоді Кізима ) вінчалася з Орестом Зозулею в Реґензбурзі. І так згадувати можна без кінця, довідуватися про давніх знайомих, про їхн і успіхи в громадській праці, про їхнє нове життя на новім континенті. Я захоплювалася взорами до вишиван - ня, і не тільки я, вишивало нас багато з поди - вом і пошаною до нашого народного мистец - тва. Читали ми з мамою про незнаних нам досі жінок та їхні життєві мандрівки , я к і про історичні постаті. Цікаві були “успіхи сучас - ниць”, участь наших жінок в міжнародних організаціях, про жінок по літв’язнів у Совєт - ському Союзі , літературні твори і спроби літе - ратурних творів... Актуальні проблеми сього - дення тут і в Україні.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
