Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2014 ТАРАС ШЕВЧЕНКО В МОЇЙ РОДИНІ З раннього дитинства пам’ятаю, як чарував мене чудовий спів моєї родини на Вінничині, яка збиралася разом на Різдвяні, Пасхальні свята і річниці, та завжди зла - годжено, гармонійно хором співала, дотри - муючись голосових партій (сопрано, альт, тенор, баритон, бас) духовні та українські народні пісні, багато пісень на слова Тараса Шевченка. Так я вперше зустрілась з його поезією, яка супроводжує мене все життя. В кінці 80 - х років на честь 175 - ліття з дня народження великого Кобзаря ми з донькою Лесею, професійною співачкою і бандуристкою підготували концертну прог - раму під назвою «Зоре моя, вечірняя» на відомі слова Т. Шевченка. Цю поезію він написав в казематі, у неволі («Поговорим тихесенько в неволі з тобою»). А тоді наша Україна якраз ішла до незалежности, само - стійности, вириваючись з тенет більшовиць - кої, московської неволі. Текст програми, як філолог, писала я, а музичну частину – Леся. З цією програмою, де була деклямація тво - рів Шевченка, пісні на його слова (сольо, дует) та ще з двома програмами улюблених Марія Гуґель (справа) з дочкою Лесею. українських і подільських народних і сучас - них пісень ми з донькою йшли до людей, несли їм від наших сердець українське не - в’януче і незабутнє мистецтво. Неможливо передати словами, як спрагло люди припадали серцями і душею до цього нашого, українського вічного дже - рела духовної наснаги. Вони не просто слу - хали, а пили серцем і душею ці слова, ці мельодії та неначе оживали. Як щиро і сердечно нас приймали всюди: в селах, в клюбах, в робітничих гуртожитках, в кол - госпах, бригадах і ланках. Часто концерти закінчувались співом усіх присутніх, бо люди пригадали і мельодії, і слова, що з дитинства жили в їх свідомості, у їхніх сер - цях. Виступи були святом пісні для людей і для нас з донькою. Думаю, що наші кон - церти сприяли піднесенню української само - свідомости та гідности, затоптаної та загна - ної в кожній українській душі кому ністич - ним режимом. Це була радість щирого єднання в пісні та усвідомлення того, яких батьків, чиї ми діти, а також того, що ми таки маємо в душах незнищенний скарб, передані нам дідами і прадідами пісні, серед яких завжди живе і лунає слово нашого Великого Коб заря – Тараса Шевченка. Це давало сили для подаль шої боротьби і для життя. Тарас Шевченко живе в серцях, у пам’яті, в генах українців і надихає, як і раніше, нас всіх до подальшої боротьби за наше визволення, свободу та самостійну державу. Створену до 175 - ліття з дня наро - дження Т. Шевченка нашу програму ми вплели з донькою як квітку у всенародний вінок його нев’янучої, незабутньої слави. І тепер, в рік його 200 - ліття теплим словом і спогадом вшановуємо Шевченкову без - смертну, вічну славу. З любов’ю і повагою до видавців журналу «Наше Життя» та всіх посестер - союзянок надсилаю ці мої спогади. Щасти вам, Боже, в усьому ! Марія Гуґель, союзянка 62 - го Відділу СУА в Ґлен Спей, Н.Й.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
