Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
16 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2014 ТАРАС ШЕВЧЕНКО В МОЇЙ РОДИНІ З раннього дитинства пам’ятаю, як чарував мене чудовий спів моєї родини на Вінничині, яка збиралася разом на Різдвяні, Пасхальні свята і річниці, та завжди зла - годжено, гармонійно хором співала, дотри - муючись голосових партій (сопрано, альт, тенор, баритон, бас) духовні та українські народні пісні, багато пісень на слова Тараса Шевченка. Так я вперше зустрілась з його поезією, яка супроводжує мене все життя. В кінці 80 - х років на честь 175 - ліття з дня народження великого Кобзаря ми з донькою Лесею, професійною співачкою і бандуристкою підготували концертну прог - раму під назвою «Зоре моя, вечірняя» на відомі слова Т. Шевченка. Цю поезію він написав в казематі, у неволі («Поговорим тихесенько в неволі з тобою»). А тоді наша Україна якраз ішла до незалежности, само - стійности, вириваючись з тенет більшовиць - кої, московської неволі. Текст програми, як філолог, писала я, а музичну частину – Леся. З цією програмою, де була деклямація тво - рів Шевченка, пісні на його слова (сольо, дует) та ще з двома програмами улюблених Марія Гуґель (справа) з дочкою Лесею. українських і подільських народних і сучас - них пісень ми з донькою йшли до людей, несли їм від наших сердець українське не - в’януче і незабутнє мистецтво. Неможливо передати словами, як спрагло люди припадали серцями і душею до цього нашого, українського вічного дже - рела духовної наснаги. Вони не просто слу - хали, а пили серцем і душею ці слова, ці мельодії та неначе оживали. Як щиро і сердечно нас приймали всюди: в селах, в клюбах, в робітничих гуртожитках, в кол - госпах, бригадах і ланках. Часто концерти закінчувались співом усіх присутніх, бо люди пригадали і мельодії, і слова, що з дитинства жили в їх свідомості, у їхніх сер - цях. Виступи були святом пісні для людей і для нас з донькою. Думаю, що наші кон - церти сприяли піднесенню української само - свідомости та гідности, затоптаної та загна - ної в кожній українській душі кому ністич - ним режимом. Це була радість щирого єднання в пісні та усвідомлення того, яких батьків, чиї ми діти, а також того, що ми таки маємо в душах незнищенний скарб, передані нам дідами і прадідами пісні, серед яких завжди живе і лунає слово нашого Великого Коб заря – Тараса Шевченка. Це давало сили для подаль шої боротьби і для життя. Тарас Шевченко живе в серцях, у пам’яті, в генах українців і надихає, як і раніше, нас всіх до подальшої боротьби за наше визволення, свободу та самостійну державу. Створену до 175 - ліття з дня наро - дження Т. Шевченка нашу програму ми вплели з донькою як квітку у всенародний вінок його нев’янучої, незабутньої слави. І тепер, в рік його 200 - ліття теплим словом і спогадом вшановуємо Шевченкову без - смертну, вічну славу. З любов’ю і повагою до видавців журналу «Наше Життя» та всіх посестер - союзянок надсилаю ці мої спогади. Щасти вам, Боже, в усьому ! Марія Гуґель, союзянка 62 - го Відділу СУА в Ґлен Спей, Н.Й.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
