Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 5 До ювілею «Нашого Ж иття» Коли подумаю, скільки в нас праці потрібно, скільки сили й науки, який цей час короткий, в якому можна щось зробити, то приходиться хиба збожеволіти. Ольга Кобилянська, «Царівна». Свої думки, що лягають на папір, почи - наю з епіграфа О. Кобилянської, 1 50 - літ тя якої вшановуємо . Письменниця своїм подвиж - ниць ким життям і сьогодні кличе українську жінку до праці, аби не лежав облогом лан наш широкий. Пишу ці рядки, а думками у Києві, Львові, Запоріжжю, Миколаєві, Донецьку... Знову! Вдруге МАЙДАН! Щоб була ДЕМОКРАТИЧНА, ВІЛЬНА УКРАЇНА. ... У дитинстві я любила читати «Дзві - ночок», «Світ дитини». Тоді я не знала, що титульна сторінка «Дзвіночка» належить Еко - ві (Едвардові Козакові!). Пізніше мене все тяг - нуло відкрити журнал «Нова хата ». Там вчи - лася цінити красу, пізнала історію українсько - го жіноцтва. Доповнювали книги, видані до «визволення». Там була правда. Там б уло наше, рідне. Та дуже швидко все закінчилося. Настали інші часи, які руйнували світогляд українця, нищили людську душу . Ті чорні часи тривали довго. Надто довго... 1990 рік. Ще над Україною не зійшло сонце волі, як в галицьких містах і селах від - родився С оюз українок. І я вперше відкрила журнал «Наше Ж иття» (за нього дякую п. Стефі Форович, членці СУА в Ч і каґо). Цей журнал став не тільки для мене сонячним промінцем після холоду і туману. В ньому живе душа України. Там духовний зв’язок із материнською земл ею такий сильний, що ніякі сили не зможуть їх розірвати. Він не підвладний часу. Ось так у журналі «Наше Ж иття», який видає Союз Українок Америки, залишилася навіки доля українки, її подвиг і її безсмертя. Не випадково в редакторській статті на першій с торінці лютневого числ а журналу «Наше Ж ит тя» за 2013 рік Лід ія Слиж у статті «Лю - тий – місяць жінок - героїнь» просить: «Знай - дімо час для свята душі – прочитаймо...». Читаємо... Читаємо і в Україні.. . Імена жінок - героїнь та безіменних героїнь беремо в серце. І запам’ятовуємо пророчі слова Лесі Українки, якими кінчається стаття головного редактора : « Наша смерть Научить інших, як їм треба жити... » Від імені тих, що народилися після поетеси та увінчались безсмертною славою, ми кажемо: їх кров пролито недаремно, на м ісце тих, що загинули, піднімаються нові сили. Глянь мо сьогодні на Майдани в різних містах в Україні. Там стоять юні дівчата, нові україн - ські Героїні. Неоціненне значення журналу «Наше Ж иття». Бо він продовжив пропагувати ідею соборності України. В ньо му живе той дух укра їнства, який панував до 1939 року в Гали - чині і голосом обірваної струни пішов у підпіл - ля, по таборах і тюрмах, по сибірах... І ніколи не замовкав на рідній землі. Тому все найсвятіше, найкраще, що робить людину патріотом, не загинуло. Воно жило, розвивалося, піднімалося на вищий ща - бель, дякуючи українцям, які продовжили пра цю своїх попередників. На землі Ваш і н ґ то - на будувався український Дім, а в ньому була українська церква, наша культура, мова, тра - ди ції, були Різдво та В еликдень. Було все те, що в більшовицькій державі вважалося злочи - ном і заборонялося. Далеко, за морями, в цьо - му українському Домі працював і працює Союз Українок Америки, ведучи свій журнал - літо - пис , який в цьому ро ці відзнача є своє 70 - ліття. Так склал ося, що і сьогодні для мене цей журнал – незвичайний підручник, в якому я черпаю пропущене, невідоме, захоплююся ори ґ інальністю та неповторністю роботи різ - них Відділів Союзу Українок Америки, подив - ляю, звідки береться сила та завзятість в цих делікатних і гарних пань... Кожне повідомлення голови СУА, що публікується в кожному числ і журналу, – це конкретні дії, спрямовані на розвій жіночої організації, підсумок р оботи в ідділів, п роводу. Так у «Нашому Ж итті» оживає багаторічна праця української жінки, її гром адянська по - зи ція. Це вона, союзянка СУА, вважала своїм обов’язком сказати світові правду про Голодо - мор - Геноцид в Ук раїні. Зовсім недавно у Ва - шінґ тоні заклали перший камінь спорудження Меморіялу жертвам Голодомору. А його най - кращим про є ктом визнано роб оту архітектора Лариси Курилас, дочки довголітньої союзянки Ольги Курилас. Пізнавальне значення публікацій жіно - чо го журналу неоціненн е ! Візьму за приклад березневий журнал за 2006 рік. На його титулі «Селянська родина» Шевченка. На першій сторінці автограф «Заповіту», поетичний твір Закінчення на стор. 7.
Page load link
Go to Top