Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2014 Бруно Ферреро Біля Вифлеєму жив собі один вовк. Він був справжнім пострахом для тутешніх пас тухів, які мусіли цілими ноча ми стерегти від нього стада своїх овець. Хтось із пастухів завжди залишався на сторожі, а вовк все ходив голодний, підступний та злий. Та ось настала дуже дивна ніч. Пасовиська наповнилися світлом, музикою і жит - тям. Скрізь з вучали дивовижні ангельські пісні. Народилося дитятко – такий малень кий рожевий клубочок. Вовк здивувався, що прості суворі пастухи, всі як один, побігли, аби уздріти дитя. «Скільки метушні через це людське щеня», – подумав про себе вовк і крадькома рушив услід за пастухами. Коли побачив, що пастухи заходять до стаєнки, зупинився у тіні і став чекати. Пастухи принесли дари, привітали чоловіка і жінку, шанобливо поклони - лися дитині і вийшли. Чоловік і жінка, виснажені, стомлені працею і неймовірними приго д ами, що їм приніс той день, заснули. Хитрий вовчисько лише о цій порі пробрався до стаєнки, отож його ніхто не помітив, хіба дитя. Воно відкрило свої великі оченята і дивилося на видовжений вовчий писок, а звір крок за кроком, поволі, але невблаганно підхо див щораз ближче. Вовк відкрив пащу, висолопив гарячого язика, а очі його горіли, мов жарини. Проте дитя не виявляло ознак страху. «Ласий сматочок», – подумав вовк. Його гарячий подих уже сягав дитини. Звір увесь зібрався, щоб схопити крихітну здобич. І в ту мить дитяча рука, немов маленька тендітна квітка, ласкаво і ніжно погла ди - ла його по голові. Уперше хтось доторкнувся так до його жорсткої і кудлатої щетини. А далі голосом, якого вовк зроду не чув, дитя сказало: – Вовче, я дуже люблю тебе. І тоді в темній стаєнці сталося щось неймовірне. Вовча шкіра розтріскалася і впа - ла на землю, а з неї з ’ явився чоловік, який тут же впав на коліна, поцілував рученятка в дитятка і став у тиші молитися. Потому той, хто був спершу вовком, вийшов зі стаєнки і з піднес еною догори головою звіщав усім: – Народилося Боже Дитя, яке дасть нам справжню свободу! Прийшов Месія, Він все перемінить!
Page load link
Go to Top