Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2014 WWW. UNWLA.ORG 1 «Покляніться, що Україна не загинула...» До заголовку статті взято слова матері одного з Героїв Крут, який загинув в нерів но - му бою з більшовиками 29 січня 1919 року. Ось її слова: «Я мала одного сина і він пішов проти більшовиків. Коли б я йому сказала одне сло - во, коли б я прохала його лишитись, він пожа - лів би мене і зостався б зі мною, але я не ска - зала ні слова. Доки Україні потрібні наші діти, хай ідуть. Тільки скажіть мені, покля ніться, що Україна не загинула , і тоді я не буду плакати, не буду вбиватися за єдиним моїм сином». Готуючи сто рін ки журналу на січень - місяць, при перегляді січневих історичних дат мимоволі по в ертаєшся думками до тривож - ного сьогодення. Рука самовільно переключає комп ’ ютер на останні новини з України і вири - совується паралель між тривожними січневи - ми днями 1918 - 1919, коли йшла боротьба за незалежність Української держави, і продов - жен ням цієї боротьби в кінці 2013 р. У нашій історії січень зазначений дата - ми, яких ніколи і ніщо не зможе стерти з пам’яті народу. Це дати, які наново підняли стяг волі, які стали початк ом новітньої історії України. Дух волі постійно живе в серці нашої нації. Пригадаймо з історії, як 22 січня 1918 р. на Софіївській площі в Києві було прого - лошено IV Універсал. Залунали слова, які начеб то застигли навіки серед мурів Києва, готові в кожній хвилині залунати наново: «Український народе! Твоєю силою, во - лею, словом утворилася на українській землі свобідна Українська Народна Рес - публіка. Од нині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною Дер - жа вою Українського Народу». Як можна забути і простити лег ко важ - ність українського уряду в той час на чолі з В. Винниченком, що повірили Москві і розпус - тили мільйонну українську армію. А вже рік пізніше, в бою під Кру тами 29 січня 1919 р. проти московсько - більшовицьких банд стали 4 сотні молодих студентів, гімна - зис тів , які пролили свою кров за свободу с вого на роду. Як і т оді, так і тепер, у 2013 році на захист свободи України на Майдан вийшла молодь , бо Москва зн ову посилила свій наступ на нове поневолення українського народу , не допустивши підписання Україною Асоціяції з Европейським Союзом. Незважаючи на холод, на погрози діти України не злякалися, як сподівалися україно - фоби з «українського» уряду , за командою яких бандити в міліцейському обладнанні били до крові, втрати па м’яті і здоров’я мо - лодь , що, побачивши скажений блиск садис - тів, які вночі напали на них, зустріли нелюдів співом Гімну України... Так, як тоді Герої Крут перед московсько - більшовицькими кулемета - ми, так і тепер в «українських» «правоохо - ронців» президента партії реґіонів не здриг - нулася рука у катуванні мирної беззбройної молоді, яка вийшла з протестом проти пору - шення їхніх конституційних прав. Головне в теперішній ситуації – не до - пуска ти помилок історії, не піддаватися на жодні провокації, а ВИСТОЯТИ! Вистояти під мирними лозунгами, яким и рясніють нинішні Майдани по цілій Україні: «Молодь нації за Евроінтеґрацію!». Адже Україна – держава в самому центрі Европи, і їй жити в дружньому кол і европейських держав. Молодь вийшла на Майдани, бо не хоче втрачати надії і бажання жити нормальним життям у своїй власній державі. Адже більшість колишніх соціяліс - тич них країн влилися до Европейського Со - юзу, і життя їхнє змінилося радикально. Доки Укр аїна має плентатися позаду всіх у своєму економічному розвитку, без доріг, без інфраст - рук тур? Доки українські селяни, маючи 36 відсотків світового чорнозему, будуть не жити, а виживати? Доки освічена українська молодь після закінчення вищих учбових закла дів має поневірятися на некваліфікованих, низько опла чуваних роботах за кордоном? Доки в державі буде правити тоталітарна корупція, на якій тримаються всі гілки влади? Европейський Союз толерантний, він тримає відчинені двері перед Україною. І, можливо, у Новому, 2014 – Ювілейному році 200 - річчя Українського Пророка Тараса Шев - ченка нарешті збудеться Його Заповіт: «І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній, новій Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом». Лідія Слиж , головний редактор
Page load link
Go to Top