Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2014 веселих... Нас запросили до святкового столу, який був накритий білою скатертиною, а на ньому парував гарячий «пунш». Поряд лежало солодке печиво. Нам запропонували місця, але кожен з нас станув побіч крісла, наче дожи - даючи чогось. Тоді заговорив до нас Гуго Гоф - мансталь: – Мої любі гості! Будьте певними, що в жодному іншому домі не прийматимуть вас щиріше, ніж це ми робимо сьогодні. Є поміж людьми звичай, що, сідаючи до святкового стола, вони заводять між собою сердечну гутірку, яка робить їх на один вечір братами й сестрами. Правда, в нашому випадку буде трохи важче з розмовою, бо не один з вас має ще труднощі з чужою вам німецькою мовою. Та ми зробімо ось так: як стоїмо тепер довкола стола, так візьмімося за руки і піднесім їх тричі вгору, а при тому нехай кожний подумає собі про те, чого він найгарячіше бажає для себе і своєї Вітчизни. Наші тремтячі руки поєдналися і спле - ли нас в один вінок – дум, поривів і бажань. Але одне бажання піднялося високо - високо понад усі інші, як жайворонок весною зніма - ється понад поля і луги... Для мене – щастя, для Вітчизни – волі... Тричі піднялися наші руки вгору, тричі зітхнули наші груди назустріч золотій мрії, яка промайнула в цю хвилину поміж нами... Було це щось, немов би молитва. Тіль - ки молилися ми не так до Бога, як до нашої власної сили і молодості, до нашої палкості почувань і бажань... І до того безсмертного людського духу молилися ми, що збудував собі незбориму твердиню в цій невеликій віллі і дивився на нас ясними очима поета. Потім засіли ми до столу й самі не зчулися, як запанувала між нами щира, тепла і рідна атмосфера. Мов у рідному домі, в домі наших батьків, які залишилися там, далеко, в засипаній снігом і важкою долею скованій Вітчизні... Гофмансталь засів між нами, мов доб - рий батько, й розпитував нас про наші студії та задуми на майбутнє. Кожному з нас намагався щось сказати, нікого не оминаючи. Ми відпо - відали, як уміли. Наше духовне піднесення допомагало нам говорити чужою мовою. Коли дійшла черга до мене, то наш «старшина» Іван представив мене: – Це також письменниця наша... У цю хвилину ясні очі поета уважніше глянули на мене з виразом доброти і щирого зацікавлення: – Невжеж. Чи правда це, панночко? Я відчула, як сильно забилося моє серце і відповіла несміло: – О, я тільки щойно починаю писати... Поет посміхнувся лагідно, ніби виба - чався: – Тай не дивниця. Ви ще дуже молоді... Тут він мусів звернутися до когось ін - шого з нашого кола. Але його останні слова озвалися тихим відгомоном у моїй душі: – Так, я молода... Бажаю жити і твори - ти... Ще якийсь час сиділи ми при гостин - ному столі Гофмансталя. Я була особливо вдячна долі, що подарувала мені такий гарний вечір, а рівночасно було предчуття, що ця моя перша зустріч з великим поетом буде і остан - ньою. І справді. Мені вже пізніше ніколи не довелося ще побачити Гофмансталя. Після перекуски повів ще нас господар до свого кабінету, і ми мали нагоду оглянути його прекрасну бібліотеку. Та ми не сміли ще довше затримуватися, бо вже було дуже пізно. Хоч - не - хоч, а треба було прощатися з господа - рями і вертатися додому. Біла зима знову взяла нас у свої холод - ні обійми. Ми, «віденці», мали ще далеку до - рогу перед собою. З Родавну вже не йшов жодний трамвай, то ж треба було іти пішки аж до Мауеру. Але, хоча холод пробирав до живо - го, а вітер курив нам снігом прямо в очі, ми йшли бадьоро вперед і несли в руках малі кни - жечки – дарунки поета, а в наших душах трі - потів прекрасний спомин про вечір, проведе - ний в домі Гофмансталя. 24.12.1922
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
