Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2014 веселих... Нас запросили до святкового столу, який був накритий білою скатертиною, а на ньому парував гарячий «пунш». Поряд лежало солодке печиво. Нам запропонували місця, але кожен з нас станув побіч крісла, наче дожи - даючи чогось. Тоді заговорив до нас Гуго Гоф - мансталь: – Мої любі гості! Будьте певними, що в жодному іншому домі не прийматимуть вас щиріше, ніж це ми робимо сьогодні. Є поміж людьми звичай, що, сідаючи до святкового стола, вони заводять між собою сердечну гутірку, яка робить їх на один вечір братами й сестрами. Правда, в нашому випадку буде трохи важче з розмовою, бо не один з вас має ще труднощі з чужою вам німецькою мовою. Та ми зробімо ось так: як стоїмо тепер довкола стола, так візьмімося за руки і піднесім їх тричі вгору, а при тому нехай кожний подумає собі про те, чого він найгарячіше бажає для себе і своєї Вітчизни. Наші тремтячі руки поєдналися і спле - ли нас в один вінок – дум, поривів і бажань. Але одне бажання піднялося високо - високо понад усі інші, як жайворонок весною зніма - ється понад поля і луги... Для мене – щастя, для Вітчизни – волі... Тричі піднялися наші руки вгору, тричі зітхнули наші груди назустріч золотій мрії, яка промайнула в цю хвилину поміж нами... Було це щось, немов би молитва. Тіль - ки молилися ми не так до Бога, як до нашої власної сили і молодості, до нашої палкості почувань і бажань... І до того безсмертного людського духу молилися ми, що збудував собі незбориму твердиню в цій невеликій віллі і дивився на нас ясними очима поета. Потім засіли ми до столу й самі не зчулися, як запанувала між нами щира, тепла і рідна атмосфера. Мов у рідному домі, в домі наших батьків, які залишилися там, далеко, в засипаній снігом і важкою долею скованій Вітчизні... Гофмансталь засів між нами, мов доб - рий батько, й розпитував нас про наші студії та задуми на майбутнє. Кожному з нас намагався щось сказати, нікого не оминаючи. Ми відпо - відали, як уміли. Наше духовне піднесення допомагало нам говорити чужою мовою. Коли дійшла черга до мене, то наш «старшина» Іван представив мене: – Це також письменниця наша... У цю хвилину ясні очі поета уважніше глянули на мене з виразом доброти і щирого зацікавлення: – Невжеж. Чи правда це, панночко? Я відчула, як сильно забилося моє серце і відповіла несміло: – О, я тільки щойно починаю писати... Поет посміхнувся лагідно, ніби виба - чався: – Тай не дивниця. Ви ще дуже молоді... Тут він мусів звернутися до когось ін - шого з нашого кола. Але його останні слова озвалися тихим відгомоном у моїй душі: – Так, я молода... Бажаю жити і твори - ти... Ще якийсь час сиділи ми при гостин - ному столі Гофмансталя. Я була особливо вдячна долі, що подарувала мені такий гарний вечір, а рівночасно було предчуття, що ця моя перша зустріч з великим поетом буде і остан - ньою. І справді. Мені вже пізніше ніколи не довелося ще побачити Гофмансталя. Після перекуски повів ще нас господар до свого кабінету, і ми мали нагоду оглянути його прекрасну бібліотеку. Та ми не сміли ще довше затримуватися, бо вже було дуже пізно. Хоч - не - хоч, а треба було прощатися з господа - рями і вертатися додому. Біла зима знову взяла нас у свої холод - ні обійми. Ми, «віденці», мали ще далеку до - рогу перед собою. З Родавну вже не йшов жодний трамвай, то ж треба було іти пішки аж до Мауеру. Але, хоча холод пробирав до живо - го, а вітер курив нам снігом прямо в очі, ми йшли бадьоро вперед і несли в руках малі кни - жечки – дарунки поета, а в наших душах трі - потів прекрасний спомин про вечір, проведе - ний в домі Гофмансталя. 24.12.1922
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
