Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 35 мишей моїх я не дозволяю тобі ловити. Ну, хіба, що одну, бо бачу, що ти дуже голодний, аж живіт до хребта прилип. Підкріпившись подарунком Хитруна, Мурчик трохи подрімав на високому дереві, а як лиш почало світати, знову бігцем вирушив в дорогу. Біг майже цілий день, а коли сонечко знову закотилося за обрій, дорога привела Мурчика до моста через широку річку. Раптом в ін по чув плескіт води, – хотілося пити і їсти, адже у воді плавають рибки. Правда, Мурчик сам ніколи ще рибки не ловив, але попробувати можна, – кожну роботу треба колись починати вперше . Під мостом на Мурчика чекала несподі - ванка. На великому камені сидів невеликий сірий звірок з хвостом в поперечні пасочки і чорними кружечками навколо очей, ніби ховав їх за маскарадною маскою. Звірок старанно купав - полоскав в ріці великого рака. Мурчик зро зумів, що того звірка боятися не треба, то зійшов до річки і, привітавшись, запитав навіщо він так старанно миє того рака, адже раки жи - вуть у воді, то напевно вже добре вимиті. – Нічого ти не розумієш, – сердито відпо - вів звірок. – А, взагалі, ти хто такий? І чого забрався до моєї оселі? Може і рибки мої хочеш вкра сти? Мурчик назвав себе і розповів звіркові свою історію. Звірок перестав купати рака, спів - чутливо поглянув на Мурчика і представився, простягнувши для привітання лапку: – Я – єнот Полоскун. Ми, єноти, завжди перед тим, як спожити здобич, акуратно поло - ще мо її... Ой - йой - йой ! Це через тебе, я втратив таку - у вечерю! – скрикнув Полоскун, бо рак скористався з того, коли звірі віталися, щипнув клішнею єнота за ніс і булькнув у воду. – Пробач мені, – вибачився Мурчик. Ще хотів щось сказати, але Полоскун переби в його: – Тихо будь! Ось стайка рибок підпливає. Полоскун спритно підхопив рибку і почав її акуратно полоскати у воді. Тоді поглянув скоса на Мурчика і, побачивши його жалібний погляд, викинув рибку на берег: – Це тобі, щоб не йшов голодним додому. Я собі ще щось зловлю, ніч довга. З’ївши рибку, Мурчик на світанку вже третього дня своєї мандрівки добрався до великого пасовиська, за яким виднілися будинки великого села. Тут його і побачили пастушки, що вигнали на пашу корівок. Мурчик почув хлоп ’ ячий голос. – Хлопці! Ходіть сюди!... Тут котик лежить. Худющий такий і ніжки збиті. – Та це наших сусідів Мурчик, – почувся інший голос. – Він десь був пропав тиждень чи два тому. Маленька Маланочка досі плаче за ним. – Його нагодувати треба. Ось я маю хліб з ковбаско ю. – Добре, але багато давати не треба, щоб не зашкодило. Бачите, хлопці, який він зголо - джений. Нагодуємо і я занесу його додому. Невідомо, хто більше радів поверненню котика Мурчика додому. Сльози радості на очах були як і в Мурчика, так і в діточок, що протягом дня не випускали його з рук. А як прийшов вечір, Мурчик, вмост и вшись на теплому дитячому ліжечку, ще довго мурликав про свої пригоди на вушко Маланочці, яка швидко заснула під муркотливу колискову. Святослав Левицький.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
