Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 1 Ці слова колискової пісні ніби самі напросилися в заголовок до статті на першу сторінку червневого числа нашого журналу. В травні люди раділи, маючи нагоду привітати все жіноцтво з святом в День Матері, а через тиждень знову привітати вже один одного і всю родину з Днем Сім’ї. Кожне свято приносить радість в дім. А радість, як відомо, продовжує людині земного віку. Ото ж в червні знайшлося в календарі місце і для Дня Батька. Достеменно не знаю, хто був ініціятором започаткування цього дня, але впевнена в думці, що без жінки - матері тут не обійшлось, бо в більшості в жіно чому серці для егоїзму немає щонаймізерні шо го місця, a воно наповнене не тільки любо в’ю до своєї «силь ної половини», але і спра вед ливістю. Отже, маємо ще одне родинне свято. В Україні до батька завжди ставилися не тільки з любов’ю, але й з пошаною. Словом «батьку» зверталися не тільки до рідного вітця, а й до старших людей, яких хотіли вшанувати. На Запорізькій Січі козаки називали батьком козацьку старшину. Тут молодого отамана мог - ли величати батьком і набагато старші віком козаки. Та й молодого Тараса Шевченка його друзі та селяни величали батьком, відда ючи шану великому генію. А на Гуцульщині батька і матір кликали майже одинаково – неньо і неня, ділячи свою любов до них порівно. В особі бат ька сім’я бачила свого вірного захисника та годувальника, а також главу роди - ни, який був прикладом для дітей, а батьківське слово було у вихованні як закон. Недаремно в народі поширені приповідки: «Яке дерево, такий клин, який батько, такий син», або «Не навчив батько, не навчить дядько». В давніх традиціях на відміну від мате - ринської ніжності, ласки, вродженої доброти від батька вимагалося справедливої строгості, вимогливості в дотриманні дисципліни, адже діти потребують батьківського догляду. Ці давні т радиції актуальними є і в наші дні, адже бать - ків приклад неодмінно засвоюється дітьми. Ми дуже часто свої прорахунки у вихованні дітей можемо перекинути на вплив вулиці, на недо - робку шкільних вчителів, але здебільшого там , де в родині намає батьківсько го авторитету і прик ладу, появляються негаразди в поведінці їх дітей в суспільстві аж до порушень законо - дав ства. Так само приносить біду дітям не втру - чання батька в сімейні справи (спокійніше на - пів лежачи на канапі уприємнювати собі віль - ний час телевізією чи комп’ютером), а синок, до якого материнська любов переростає нормаль - ні межі, і якому все дозволено, може вирости его їстом, а то й порушником суспільного спокою . Хоча ми тепер вже більше освічені і тому більш впевнені в собі, ніж наші предк и, але інколи варто би задуматися над роллю батька в родині і повернутися лицем до тра - диційного народного виховання – повернути з забуття любов до праці, пошану до хліба, повагу до старших, повагу до кожної професії. Отже, роль батька у вихова н ні дітей і в наш час не можна перебільшити. Відзначаючи 80 - ті роковини однієї з найболючіших трагедій українського народу – Голодомору 1932 - 33 рр., мусимо згадати і про духовний геноцид в Україні з боку московської імперії, бо в червні минає 150 років з дня проголош ення Валуєвського указу (21 червня 1863 р . ), який забороняв вживання української мови. Це була вже не перша і, на жаль, не остання спроба насильно русифікувати Укра - їну. Московські колонізатори спалили всі ориґі - нали українських літописів, як нашої істори ч - ної спадщини, за указом Петра І було забороне - но українське книгодрукування та вилучено українські тексти з церковних книг, указом Катерина ІІ заборонила викладання українсь - кої мови в Києво - Могилянській академії, а Синод Російської Православної церкви в 1769 р. заборонив друкувати і вживати український буквар. В 1870 р. вийшов Емський указ Олек - сандра ІІ про заборону українських вистав, співів українських пісень. На жаль, гоніння на українську мову не припинилися й досі, хоча Україна в цьому році святку ватиме 22 - у річницю незалежности. З історії добре відомо, що кожний колишній загарбник - колонізатор не спроможний змири - тися з втратою своєї колонії і намагається всіма засобами утриматися на колись загарбаній землі. Tим більше, що московська імперія має до бре організовану і щедро оплачувану нафто - долярами п’яту колону в Україні, складену не тільки з переселених на звільнені голодома - рами землі від корінного українського народу російських зайд, але й «наших» яничарів. Не буду згадувати поіменно тих, хто «за шмат гнилої ковбаси і матір рідну продаси», вони всім відомі. Загально відомий афоризм: мова – це душа народу, тому українська мова стоїть поперек горла нашим ворогам. Але дивімося з оптимізмом на наше майбутнє, бо наша мова солов’їна показала себе незбори мою і не забуваймо в молитві до нашого Небесного Отця просити захисту на - шого майбутнього. Лідія Слиж, головний редактор.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
