Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 1 Ці слова колискової пісні ніби самі напросилися в заголовок до статті на першу сторінку червневого числа нашого журналу. В травні люди раділи, маючи нагоду привітати все жіноцтво з святом в День Матері, а через тиждень знову привітати вже один одного і всю родину з Днем Сім’ї. Кожне свято приносить радість в дім. А радість, як відомо, продовжує людині земного віку. Ото ж в червні знайшлося в календарі місце і для Дня Батька. Достеменно не знаю, хто був ініціятором започаткування цього дня, але впевнена в думці, що без жінки - матері тут не обійшлось, бо в більшості в жіно чому серці для егоїзму немає щонаймізерні шо го місця, a воно наповнене не тільки любо в’ю до своєї «силь ної половини», але і спра вед ливістю. Отже, маємо ще одне родинне свято. В Україні до батька завжди ставилися не тільки з любов’ю, але й з пошаною. Словом «батьку» зверталися не тільки до рідного вітця, а й до старших людей, яких хотіли вшанувати. На Запорізькій Січі козаки називали батьком козацьку старшину. Тут молодого отамана мог - ли величати батьком і набагато старші віком козаки. Та й молодого Тараса Шевченка його друзі та селяни величали батьком, відда ючи шану великому генію. А на Гуцульщині батька і матір кликали майже одинаково – неньо і неня, ділячи свою любов до них порівно. В особі бат ька сім’я бачила свого вірного захисника та годувальника, а також главу роди - ни, який був прикладом для дітей, а батьківське слово було у вихованні як закон. Недаремно в народі поширені приповідки: «Яке дерево, такий клин, який батько, такий син», або «Не навчив батько, не навчить дядько». В давніх традиціях на відміну від мате - ринської ніжності, ласки, вродженої доброти від батька вимагалося справедливої строгості, вимогливості в дотриманні дисципліни, адже діти потребують батьківського догляду. Ці давні т радиції актуальними є і в наші дні, адже бать - ків приклад неодмінно засвоюється дітьми. Ми дуже часто свої прорахунки у вихованні дітей можемо перекинути на вплив вулиці, на недо - робку шкільних вчителів, але здебільшого там , де в родині намає батьківсько го авторитету і прик ладу, появляються негаразди в поведінці їх дітей в суспільстві аж до порушень законо - дав ства. Так само приносить біду дітям не втру - чання батька в сімейні справи (спокійніше на - пів лежачи на канапі уприємнювати собі віль - ний час телевізією чи комп’ютером), а синок, до якого материнська любов переростає нормаль - ні межі, і якому все дозволено, може вирости его їстом, а то й порушником суспільного спокою . Хоча ми тепер вже більше освічені і тому більш впевнені в собі, ніж наші предк и, але інколи варто би задуматися над роллю батька в родині і повернутися лицем до тра - диційного народного виховання – повернути з забуття любов до праці, пошану до хліба, повагу до старших, повагу до кожної професії. Отже, роль батька у вихова н ні дітей і в наш час не можна перебільшити. Відзначаючи 80 - ті роковини однієї з найболючіших трагедій українського народу – Голодомору 1932 - 33 рр., мусимо згадати і про духовний геноцид в Україні з боку московської імперії, бо в червні минає 150 років з дня проголош ення Валуєвського указу (21 червня 1863 р . ), який забороняв вживання української мови. Це була вже не перша і, на жаль, не остання спроба насильно русифікувати Укра - їну. Московські колонізатори спалили всі ориґі - нали українських літописів, як нашої істори ч - ної спадщини, за указом Петра І було забороне - но українське книгодрукування та вилучено українські тексти з церковних книг, указом Катерина ІІ заборонила викладання українсь - кої мови в Києво - Могилянській академії, а Синод Російської Православної церкви в 1769 р. заборонив друкувати і вживати український буквар. В 1870 р. вийшов Емський указ Олек - сандра ІІ про заборону українських вистав, співів українських пісень. На жаль, гоніння на українську мову не припинилися й досі, хоча Україна в цьому році святку ватиме 22 - у річницю незалежности. З історії добре відомо, що кожний колишній загарбник - колонізатор не спроможний змири - тися з втратою своєї колонії і намагається всіма засобами утриматися на колись загарбаній землі. Tим більше, що московська імперія має до бре організовану і щедро оплачувану нафто - долярами п’яту колону в Україні, складену не тільки з переселених на звільнені голодома - рами землі від корінного українського народу російських зайд, але й «наших» яничарів. Не буду згадувати поіменно тих, хто «за шмат гнилої ковбаси і матір рідну продаси», вони всім відомі. Загально відомий афоризм: мова – це душа народу, тому українська мова стоїть поперек горла нашим ворогам. Але дивімося з оптимізмом на наше майбутнє, бо наша мова солов’їна показала себе незбори мою і не забуваймо в молитві до нашого Небесного Отця просити захисту на - шого майбутнього. Лідія Слиж, головний редактор.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
