Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 201 3 WWW. UNWLA.ORG 21 ТВОРЧІСТЬ НАШИХ ЧИТАЧІВ ОЛЕНКА ШКРОБУТ Ну що, здавалося б, слова... Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, як їх почує”. Т. Шевченко. Від зустрічі з цією жінкою від - разу стає радісно і тепло на ду ші. Жит - тєдайна енергія, веселий блиск розум - них очей, високий ін те лект, дотепність в розмові – ось основні риси, якими Оленка при чарувала мене ще у 2002 році, коли ми познайомились на Конґресі УККА в Чікаґо. Вік не підвласний їй, бо молода душею й серцем, любить людей і вони відпо відають їй тим же. Вже пізніше я дізналася, що Оленка Шкробут приїхала до Америки в 1990 році і поселилася в Чікаґо . Незадовго почала вчите - лювати в Шк олі Українознавства (1990 - 1999) . Від 1993 - го до 2003 - го належала до Окружної Управи УККА. Відразу по приїзді, в тому ж 1990 році вступила д о Союзу Українок Америки. Б ула головою 101 - го В іділу СУА (дві каденції). Без - перервно є членом Окружної Управи і відпо - відає за Суспільну Опіку Округи. Член ред ак - ційної коле ґ ії журналу “Наш е ж иття”. В Україні закінчила Київський Інститут Культури (бібліотекознавство та бібліографія), завідувала читальним залом міської бібліотеки ім. Івана Франка в рідному місті Самборі , що на Львівщині . Любов до української літератури при - вела її до Дрогобицького педагогічного Інсти - туту, де закінчила українську філологію і по - чала працю вчительки у 8 - ій школі. З вел икою вдячністю згадує професора Шалату, автора книжок про Маркіяна Шашкевича. Навчаю - чись в Дрогобичі, почала досліджувати ді яль - ність Товариства “Бойківщина”, до котрого належав і відомий письменник Филипчак. Оленка любить віршувати. Ділить із клаптиком паперу свої життєві пригоди та їх сприйняття. Але свої писання не називає пое - зією, вважаючи їх не зовсім досконалими. Як і кожному з новоприбулих, початки проживання на новому континенті Оленці давались важко. Тут власні вірші додавали їй сили і віри в майбутнє, а працьовитість допо - могла твердо стати на ноги. Глибока віра в Бога, в перемогу Добра особливо допомагають переборю вати життє ві труднощі. Оленка вихо - вує своїх трьох синів справж - ні ми україн ськи ми патріота - ми, бо такою є сама. Двоє з них є пластунами. Основними її захоп - лен ня ми є читання та подо - рожування. Любить поезії В. Стуса, О. Олеся та Ліни Кос - тенко. Неперевершеним тво - ром вважає “Лісову Пісню” Лесі Українки . “ Молитва, Музика та Поезія є важли вими для кож - ного із нас. Поезія – це Слово. Слово – це Енергія. А Енер гія – це Життя. Треба лише навчитися любити і цінувати його з усіма радощами і трудно ща ми. Поезія – це Музика Життя.” – Ось так по - філософськи роздумує над сенсом життя Олен ка Шкробут. Деякі твори її пропонуємо нашим читачам. Лідія Сли ж Вітер стукав в вікно, А я думала: Tи... Все чекала тебе І просила : П рий д и .. . Ти не йшов. І даремно Наді ялась я. Шепотіла ввісні Найдорожче ім’я. * * * Як люблю я тебе, мій добрий, Кольоровий, чарівний світе, Вечір сонце загнав за обрій, А мені воно й далі світить. І думки, як пташки галасливі, Серце сповнюють щебетанням, Я прошу їх: «Спочиньте, милі, Скоро вже забринить світання.» Я іще не вкладалась спати, Все розплутую дум клубочок, Озивається в мені Мати, Голос ніжний дзвенить: «Синочок!» Я ділюся на дві істоти І збагнути сама не можу, Звідки взявся той ніжний дотик, Що мене кожну мить тривожить. Я щаслива, ти чуєш, світе, Не даремно в тобі живу я, Все життя моє – мої діти . Я їх серцем, коханих, чую. Коли тяжко, часом, буває, Коли серце з розпуки плаче, Я синочків своїх згадаю
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
