Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2013 З п. Вячеславом Ч( орноволом) я пробув більше півроку разом. Може, трохи менше. Зараз він геть зле себе чує – писала його сестра. Тепер вже нічого не вдієш: скоро – заслання із краян то було для мене чи не найкраще сусідування (надто славна людина, скільки його пам ’ ятаю). На Колимі ще мені бути 22 місяці (маю три роки). Але все може бути. Наші часові виміри – не діють. Бо живемо, як у космосі. Моєму синові, Дмитров і, пішов допіру 12 - й річок. Ходить до 5 класу. Я не бачив його вже три роки майже (дружина приїздила вліті, але тут добре псували настрій). У відпустку, певне, поїхати не пустять, хоч старі мої батьки чуються зле. У мене, крім заслання, є ще якась біда, бо не дозволяють зняти окремий куток і самому обрати роботу, як то належиться засланцеві. Чогось на мене владці сердиті. Але часу не марную, працюю над собою – скільки можу. Тарасе, може мамі сутужно з часом – то пиши до мене Ти, коли це не пов ’ язано з пев ними для Тебе невигодами. Справа в тому, що Ніна Антонівна, Рая М( ороз) до мене не пишуть. Із Вірою Калач - Шумук листування перервалося – і я ніц не знаю за дорогих мені людей. А адресу Марійки Гелевої і Оксани Михайла Осадчого я не знаю на жаль. Так само г еть нічого не знаю, як чується Юрко Ш (ухевич). (Здається мені, мов за стома мурами). Ось уже з місяць, як я не маю листів майже зовсім. Дещо пише Стефа Ш (абатура), дещо інші засланці. Левко Лук ’ яненко геть замовк чомусь. Більше знаю за Перм, та й то лише про декого. 11. І. [78 p.] Продовжую відкладеного листа, знаю вже, що О. Тихий щодня бачиться з о. Василем. Знаю, чому замовк Левко Л., знаю... Славко Ч( орновіл) хворий, його мамі геть зле (він якраз сьогодні вирушає на заслання, на цей час уже коло Рузаї вки, мабуть)...Ірина К( алинець) вирушила, звичайно, раніше, може, в п ’ ятницю - суботу ще. Мені заборонили провідати своїх тяжко хворих батьків у Донецьку. Тепер не знаю, чи вдасться побачитися взагалі... Звичайно, слав Вам різдвяні поздоровлення – чи дістал и?... Хоч і час нині не дуже веселий, хоч і сподівань на краще – небагато, проте – зичу Вам усього доброго. Чекаю звісток од Вас. Сердечно вітаючи – Василь Стус Додаю трохи для о. Василя: Шановний отче Василю, радий був знати, що моє вітання для Вас і для всього коша Ви дістали. Наші розмови, сподівання, наміри, всі прогнози наші, звірені не з одним із соснівчан – приємні згадки. Але всі ми думаємо в оптимістичному плані, а життя дає все нові уроки песимізму. Гірко те чути. Це не звагання на ілюзії н аші, а смуток з приводу того, що сонце значно нижче, ніж мало би ходити. А це дуже б ’ є на мізки, трохи обмежує у працевиявленні. Проте вибору нема і не може бути. Більший іспит (він справді більшає – з кожним таким разом – багатьох із нас, будь - де сущих) р обить нові перерозподіли. І я потерпаю часом, що запаси для перерозподілу все мізернішають. Ви, певне, маєте академічного Рільке – не дуже в цілому здалого (за винятком Богатирьова й Ратгауза) мені вислали і я дуже втішаюся, хоч і не більше того, (а хотів би більше!). Не майте серця, коли я «мовчу», бо й до мене, вважайте, «мовчить» увесь найбільший світ. Написав до Петра Рубана, то прийшло повідомлення – без луганського штемпелю. Надто тяжко думати про Левка Л( ук ’ яненка) ... Ще тяжче, ніж за Вас, братів со снівських. Кланяюсь і вітаю, зичачи сили і витримки, в с і х братів своїх. Вірю, що Ви там, маючи новий обрій, затканий новими хмарами, збираєтеся на силі й мудро витрачаєте їх – аби стало на весь час випробування. Дякую, що у Вас все гаразд (вірю в це!). Сердечно обіймаю всіх тісно. Персонально кланяюсь Олексі Т( ихому) . Радію, що Ваш українсько - ленінградський гурт міцніє. Спогадую Вас щоденно, коли Ви спите, щоночі, коли засинаю, або ж сню Вами, лицарст - вом великої проби. Хай Бог тримає Вас – у своїй опіці ! Ваш В. С. 12. І. 78 р. ________________________________________________ * Тарас – вісімнадцятирічний на той час син о. Василя. ** соснівчани – співв ’ язні о. Василя в Сосновкє . *** Віра Да н илівна – дочка Д. Шумука.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
