Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 201 2 WWW. UNWLA.ORG 35 – Та я хотів тільки ягід нарвати для хворої сестрички, дідусю Лісовик, – перебив його Л евчик. А пташкам я зараз хлібчика принесу за ягоди... А гілку я хотів зрізати, щоб сопілку зробити, пробачте мені. – Бачу, що я добре роздивився в тобі доброго хлопчика... Ось якби ти ще вмів тримати язичка за зубами і пообіцяв мені нікому не розповісти пр о нашу зустріч, то я допоміг би тобі. – О, я вмію таємницю зберігати! Як Святослав пошкодив собі ребра, бо він вчиться бойового гопака танцювати, то він терпів біль, щоб мама з татом не журилися, а я знав про це і волів би собі язика відкусити, ніж зрадити братикову таємницю. – Я вірю тоб і, – сказав Лісовик. Скочив з каменя ближче до водоспаду, відсунув маленькою сухенькою ручкою, ніби штору на вікні, велику скалу і перед ними відкри - лася велика печера, що світилася якимось дивним срібним блиском. – Прошу до нашої оселі, не бійтеся, – запр осив Лісовик. – Печера, як на диво, зустріла їх не холодом, а домашнім теплом. Левчик огля нув печеру і запитав: – Дідусю Лісовик, ви сказали: «до нашої оселі», а тут нікого нема... – То тепер нікого нема, а як зима принесе хуртовину і мороз скує землю і ріки, сюди прийдуть на зимівлю з найближчих лісів і дібров мавки, а з річок та озер русалки і мій приятель великий ведмідь та ще господар Карпат Чугайстер. Вони на зиму впа - дають у глибокий сон , а я їх стерегтиму аж до весняного тепла. Тоді знову самітні й тут буду. – А хто то такий Чугайстер? Я такого імені не чув і не бачив. – А його рідко хто бачить. Чугайстер встидається свого вигляду, то ховається у звори від людей, щоб їх не налякати, бо він добрий до людей, допомагає їм, коли хто заблудить, стереже пастухам їхню худобинку на полонинах. А як він прекрасно на сопілці грає! А встидається тому він людей, що має ноги не то баранячі, не то як у цапа, а от роги в нього на кудлатій голові то вже лиш баранячі. Він чув нас під калиною, але швидко заховався за смереку, щоб тебе не налякати. – Я б і не злякався, – промовив не зовсім впевнено Левчик. Розкажіть, дідусю, хто збудував цю печеру у скалі? – Якби її збудували люди, то це вже був би ґрот, а не печера. Господь створив її, як і все, що навколо нас. Люди ті льки трохи поглибили її. Бачиш на стіні вибитий хрест? Тут ховалися від поган перші християни. А лев навпроти – це герб короля Данила. Тут його дружинники відпочивали, коли стерегли Україну від ворогів. – Не журись, козаче. Чого похилив голову? Сопілку я т обі подарую Чугайстрову, такої голосної рідко можна знайти. Бери, бери, він їх багато має. – Дякую, дідусю, ви такий добрий! Я більше не буду ніколи ламати калини... – А це тобі берестяне горнятко меду з калин ового цвіту для твоєї сестрички ... І біжи хутк о додому, бо твої рідні вже почали тебе і Ласочку шукати... Про нашу зустріч можеш їм сказати, але побачити мене не зможуть, бо я, як і Чугайстер, показуюсь лише тим, кому сам захочу. Як приїдеш на друге літо, то приходь знову в гості до діда Лісовика. Святослав Левицький.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
