Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2012 О с і нн я к а з к а Левчик встав сьогодні ранесенько. Вчора їхня родина приїхала на осінні вакації до вуйка Ігоря в Карпати. До пізньої ночі засиділися за столом, радіючи зустрічі з рідними, а вже вночі найменша сестричка Мелася почала покашлювати. Напевно в дорозі пере - сту дилася, та вуйко Ігор заспокоїв всіх, сказавши, що найкращими ліками від перестуди є напій з калинових ягід, яких він вранці нарве з калини, що росте неда леко над пото - ком біля водоспаду. Левчик дуже любив своїх сестричок, старшу від себе Евочку і молодшу Меланію, як і старшого братика Святослава і всіх своїх рідних, сусідів, знайомих і незнайомих. Мав добре серденько, тож хотів сам принести калину для сестрички. Разом з ним під велася зі сну і вірна собачка Ласочка, яка завжди ночувала біля його ліжечка. Левчик вважав себе вже великим – недавно відсвяткували його шості роковини, в наст упному році до школи вже піде, то лісу не боявся, тим більше, що з ним йде нерозлучна хороб ра Ласочка. В скорому часі друзі вже були біля водоспаду. Левчик зірвав декілька китичок червоних ягід і витягнув складаного ножика, якого йому подарував Святослав, і при - мірявся до калинової гілки, щоб зрізати її. Він вчора чув, що з калинових гілок вирізують сопілки, а музику він теж любив. – Навіщо ти хочеш завдати болю цьому кущеві? На цій гілці ще ягоди є, а це – корм для пташок лютою зимою, – почулася неголосн а мова десь з потоку, ніби старе дерево заскрипіло. Левчик опустив очі і побачив на камені біля самого водоспаду маленького, десь такого ж росту як Мелася, чоловічка, у вишиваній сорочці. Тільки голова в нього була, як в доросло ї людини з великими довгим и вже сивими вусами під носом, що нагадував відломаний сучок на смереці, а на сивому довгому волоссі, що закривало вуха , блистіла різнокольоровими перами крисаня. – Хто ти? – запитався Левчик, зовсім не злякавшись, як і Ласочка, що привітно махала хвостом. – Я – Лісовик, господар цього лісу. А тебе я бачив вчора і думав, що ти добрий хлоп - чик, а ти...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
