Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2012 О с і нн я к а з к а Левчик встав сьогодні ранесенько. Вчора їхня родина приїхала на осінні вакації до вуйка Ігоря в Карпати. До пізньої ночі засиділися за столом, радіючи зустрічі з рідними, а вже вночі найменша сестричка Мелася почала покашлювати. Напевно в дорозі пере - сту дилася, та вуйко Ігор заспокоїв всіх, сказавши, що найкращими ліками від перестуди є напій з калинових ягід, яких він вранці нарве з калини, що росте неда леко над пото - ком біля водоспаду. Левчик дуже любив своїх сестричок, старшу від себе Евочку і молодшу Меланію, як і старшого братика Святослава і всіх своїх рідних, сусідів, знайомих і незнайомих. Мав добре серденько, тож хотів сам принести калину для сестрички. Разом з ним під велася зі сну і вірна собачка Ласочка, яка завжди ночувала біля його ліжечка. Левчик вважав себе вже великим – недавно відсвяткували його шості роковини, в наст упному році до школи вже піде, то лісу не боявся, тим більше, що з ним йде нерозлучна хороб ра Ласочка. В скорому часі друзі вже були біля водоспаду. Левчик зірвав декілька китичок червоних ягід і витягнув складаного ножика, якого йому подарував Святослав, і при - мірявся до калинової гілки, щоб зрізати її. Він вчора чув, що з калинових гілок вирізують сопілки, а музику він теж любив. – Навіщо ти хочеш завдати болю цьому кущеві? На цій гілці ще ягоди є, а це – корм для пташок лютою зимою, – почулася неголосн а мова десь з потоку, ніби старе дерево заскрипіло. Левчик опустив очі і побачив на камені біля самого водоспаду маленького, десь такого ж росту як Мелася, чоловічка, у вишиваній сорочці. Тільки голова в нього була, як в доросло ї людини з великими довгим и вже сивими вусами під носом, що нагадував відломаний сучок на смереці, а на сивому довгому волоссі, що закривало вуха , блистіла різнокольоровими перами крисаня. – Хто ти? – запитався Левчик, зовсім не злякавшись, як і Ласочка, що привітно махала хвостом. – Я – Лісовик, господар цього лісу. А тебе я бачив вчора і думав, що ти добрий хлоп - чик, а ти...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
