Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 201 2 WWW. UNWLA.ORG 11 розливалася велика благодать, від якої все зростало, зеленіло, квітло. Все це діялося у Божу неділю, яку п очали називати Зеленою. Від тоді люди замаювали зеленими гілками будівлі, готували страви з м ’ яти, щавлю, освя - чували криниці і обов ’ язково йшли із їжею до родинних могил. Народ вірив, що від такої буйнозеленої неземної краси навіть мертві душі оживають, то намагалися задобрити їх з надією, що предки допомагатимуть їм у зем - ному житті. З покоління в покоління дідусі і бабусі (у яких зазвичай більше вільного часу) розпо - відали своїм онукам про дива і звичаї Зелених свят. Розповіді, перекази, легенди про р уса - лок, лісовиків, захороненні предків назавжди запам ’ ятовувались. Пригадую, як моя бабуся Оленка говорила мені про сон траву, калину, татарське зілля, євшан, цвіт папороті та інші цікаві рослини, пов ’ язані з долею нашого народу. Наче і прості оповіді, а так залягли в серці, вчили бачити і любити природу. І донині гріють душу ці світлі і теплі сюжети з дитинства. Живу тими цікавими історіями, які обов ’ язково передам своїм онукам. Отака сила простого бабусиного слова. А ще у пам ’ яті один похорон українця вже тут, у США, на якому підліток онук українською мовою схвильовано говорив: «Я гордий, що мав такого діда. Він розповідав мені про Україну, учив мене ніколи не схиляти голову перед труднощами, бути правдивим і твердо йти до мети.» І донині приємно за ц ю родину, за такого внука, за його слова. У нас, в Україні, коли хоронять, щиро оплакують, ри - дають, інколи і вмлівають за втратою рідних. А в американців менше сліз, більше аналізу і висновків над прожитим життям. Слов ’ яни від давна шанують померлих. По всій Україні моляться за їх душі, відвідують і доглядають могили. Роблять це у Великодній час, на Зелені свята і восени. Це добрі звичаї, які треба і нам продовжувати. Вони сприяють духовному очищенню, роздумам про майбут - нє. Виховуючи дітей, слід пам ’ ят ати і про живих своїх рідних. Поки вони серед нас, треба шанобливо ставитися до них, навчати дітей поважати старших. Літні люди мають великий життєвий досвід – можуть багато цін - ного передати онукам. Знаходьте час їх вислу - хати, розпитати про болі і тривог и. Розрадьте їх і щоразу дякуйте за життя і за добро, яким вони нас обдарували. Гірко посивілим роди - чам, коли не знаходимо часу побути з ними, коли про свої проблеми, журбу вони говорять і довіряються чужим людям, коли свої фізичні немочі, болі, вади скри вають від власних дітей, чи то соромлячись, чи оберігаючи їх від зайвих проблем. Так не повинно бути. Нас усіх чекає старість і ми, безумовно, надіємося на поміч своїх дітей, навіть не припускаючи дум - ки, що вони не допоможуть. Вже десять разів щороку у З елену неділю приїжджаю на український цвинтар Святого Духа у Гемптонбурзі. Зустрічаю багато знайомих облич, тішуся доглянутими моги - лами видатних та маловідомих українців. Та ще більше радію зустрічам зі своїми колиш - німи учнями із школи українознавства в Ню Йорку, що приїжджають у цей день разом зі своїми родичами. Знаю їх, то є добрі батьки, що не забувають четвертої Заповіді Божої, і їх належно виховані діти, які, я певна, через роки водитимуть у це світле і спокійне місце своїх діточок. З НАРОДНОЇ МУДРОСТІ Ніколи не розповідай про себе ні добре, ні погане. В першому випадку тобі не повірять, а в другому щось прибрешуть (додадуть). Факт – найбільше вперта річ на світі. Життя відходить від нас так швидко, ніби йому з нами не цікаво. Коли вже втрачати нічого, втрачають принципи. Все, що трапляється, має причину. Допоки людина не здається, вона є сильнішою за свою долю. Життя – це те, що відбувається з нами, поки ми будуємо пляни на майбутнє. Мо жливо, в цьому світі ти всього - навсього лише людина, але для когось ти – весь світ. Не трать часу на людину, яка не прагне провести його з тобою. Ніколи не одружуйся з жінкою, з якою можна жити, а одружуйся з тією, без якої ти жити не можеш.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
