Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
12 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2012 Мілена Рудницька Уривок зі с погад ів раннього дитинства [...] Небо я оглядала у сні. Але це не був звичайний сон, це була візія у сні. Людська мова надто недосконала, щоб можна нею висловити небесне, все ж я спро - бую, перший раз у житті, описати мій побут на Небі. Людина може наблизити собі і другій людині божествен ні речі тільки через анало - гію з земними, тому я буду говорити про те, що мені було об ’ явлене в візії, немовби це були конкретні спостереження. Зовнішньою спонукою до візії була смерть моєї малої сестрички Марії. У моїх батьків це була дитина, дівчинка, мо лодша від мене приблизно на сім років. Себто в черзі була між Сясь ком і Тоськом. На світ прийшла з овсім здорова, але кілька днів після наро - дження померла. М абуть повитуха простудила дитину під час купелі. (Була зима, великий мороз, а наша хата була холодн а). Мама дуже плакала. Її потішали, що така мала безгрішна дитина йде просто до неба, тож не слід її оплакувати. Мені також було дуже жалко за моєю сестричкою, якою я тішилася і бачила в ній майбутню союзницю проти братів, які мені докучали. Може тому, що я плакала засинаючи, а може тому, що я думала тоді багато про смерть і небо, досить що у сні мені з ’ явився посланець Божий і каже: « Не плач, я тобі покажу, що твоя сестричка щаслива». І я знайшлася в Небі. Передати словами те божественне щас - тя, що я його там зазнала – річ зовсім немож - лива. Я нічого більше не можу сказати, тільки це, що це не було щастя з цього світу і що вся поцейбічна, земна радість є тільки слабим реф лексом того безконечного блаженства, яко го я була учасницею в Небі. Я мала свідо - м і сть, що знаходжуся в Господньому домі. Дивним дивом, він не знаходився на облаках серед блакиті неба і хмарин, як цього очіку - вала дитяча фантазія. Божа господа мала виг - ляд святині. Найвірніше можна б було її при - рівняти до невеликої ренесансової капли ці , досконало гармонійної, нескінченно приваб - ливої. Все променіло в ній абсолютною кра - сою, спокоєм, добром. Про які - небуть зорові чи слухові враженн годі говорити, бо це були Володимир Сосюра Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води, в годину шасливу і радости мить, любіть у годину негоди! Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов ’ їну... Любіть у коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею... Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею. переживання іншого порядку, інших вимірів, і основна річ не в неземній красі Господньої господи, а в почутті насолоди, яка мене спов - нювала. Я, очевидно, не є в силі відтворити пам ’ яттю цю насолоду з її первісною силою і свіжістю, але її спогад залиши вся в мені на - завжди. Це не був звичайний сон, а надпри род - на візія. Бо якби це був звичайний сон, чи могло б те, що приснилося семирічній дитині , в різатись в пам ’ ять на все життя і залишитись у св і домості, як найдосконаліша міра блажен - ства і краси? В рідких моментах повного щастя в цьому земному житті я лину спогадом до тієї дивної - дивної ночі, коли я малою дівчинкою перебувала в Господньому домі. В моїх приглу - хуватих у шах я чую тоді, замість звичайної какафонії, музику сфер, і в моїх примкнених очах на коротенький часок, може на соту час - тину секунди, мені ввижається Небо. Чи відчиниться воно передо мною нав - стіж в годину смерти? .. Ню Йорк, жовт ень, 1957 р.
Page load link
Go to Top