Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2011 І та ке бува є.. . Поробила все, що було потрібно, та сіла трішки відпочити, бо сила вже не та, що була колись. В телевізорі під час дня нічого путнього нема та й ввечері не краще, хіба інколи щось знайдеться, крім поганих війн, потопів та жахливих гураґанів. Сиджу і думаю . Ну і що? Добре, що на очі вже краще бачу після усунення катарактів (ще одна ознака «молодості»), пере - читала майже все, що колись вже було про - читане, але вилетіло з голови. Почала перегля - дати родинні знимки, шоб спробувати довести їх до якогось ладу. Д вигаю велику пачку «родин - ного майна» вартісного антику. Ось знимки моїх бабуні та дідуня, як були ще дуже молодими. Переглядаю, сортую, усміхаюсь, щось до себе говорю, ну і час до часу капне сльоза за дорогим і минулим. Раптом витягаю фото моєї мами в бор щівськім строю. Що то за краса оті сорочки! Та й взагалі мама була вродливою. І тут, як свічка, засвітилася гадка: та ж у травні – ХХІХ Конвенція СУА! Тут, у нас, у Ню Джерзі. Конвенційний комітет, до якого ввійшли і членки нашого 86 - го Відділу, працює пон ад сили, щоб все гарно відбулося. Ось і думаю, що б мені таке гарне вдягнути на бенкет. Зрозуміло, що не зрівняюся з вишиванками Борщівщини, але, на диво, шити і вишивати не забула і, замість нудьги, довгі зимові вечори будуть вщерть заповнені. На другий день спішу до склепу і напричуд знайшла матерію, щось на вигляд нашого лляного полотна, та бордові і чорні нитки. Скроїла матерію та, сліпаючи «новими очима», через пару місяців вийшло щось гарне та оригінальне. Зліпила докупи і сама не йняла віри, що втя ла таку штуку. Продемонструвала своєму «критикові та знавцеві» жіночої ґарде - роби і він признав, що «вдалося і бабуня ще не зле виглядає». Я подякувала за признання та комплімент, в який не дуже повірила, та вдо - волена повісила свій виріб у шафу. Нарешті прийшов очікуваний день – кон - венційний бенкет. Богу дякувати – всі здорові, бо в нашому віці це – дар Божий, то ж не знаєш, що принесе тобі наступний день. Добре, що врешті випогодилось, а то вже тижнями лляли дощі. Вже з самого ранку денервуюся, – цікав о, як там все проходило, бо, на жаль, не могла бути на інших подіях конвенції. Але будемо на бенкеті, а це ж завершення всього. Вбираємось, бо ще перед бенкетом т. зв. коктейль, на якому можна стрінути знайомих з дальших сторін. Біжу до горішньої кімнати, відкриваю шафу і... остовпіла. Суконка мокра і з страшними чор - ними смугами. Ми не знали, бо ніколи такого не було, що в даху через безперестанний дощ зробилася тріщина і вода із смоляним брудом капала просто на мою борщівську красуню. Я не плакала, хоч м ені було невимовно жаль – то ж скільки сліпання пішло надарма! Та хвильку подумавши, вже твердила собі: «так мало бути і все!» А до того ж, може цей одяг був занадто вибагливий для...? Глибоко вдихнувши повітря, схопила, що мала під рукою і поїхали. А я к там було, то певно всі добре знають, та й ще буде подано в пресі для за - гального відома. Головне, що союзянки своєю невпинною та жертвенною працею постійно доказують свою любов і пошану до хоч так далекої, та назавжди дорогої і незабутньої бать - ківщини У країни та її дальших терпінь. Любомира Ґайовська Бойко . Від редакції. Кожного місяця редакція отримує електронною поштою 20 – 30 фотографій, автори яких бажають помістити їх в нашому журналі разом зі своїми статтями. Як правило, кожна фотографія в електронній пошті має цифрову назву, наприклад img008. Отримуючи фотографію з таким підписом, ми не можемо відгадати, до якої статті відноситься та чи інша фотографія. Тому дуже просимо авторів, які надсилають статті до журналу “ Наше життя”, кожну фотографію підписувати (подавати ім’я автора статті, чи назву відділу СУА), щоб було видно, до якої статті відноситься дана фотографія. Підпис мусить бути англійськими буквами, бо не кожен комп’ютер вживає кирилицю (український шрифт). Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
