Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2011 3 ЖІНОЧІ ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ОЛЬГА БАСАРАБ (1889 – 1924) Надворі тільки що від - лютувала снігова хуртовина. Ішов дев ’ ятий зимовий день лютого 1924 року. До квар - тири, де мешкали дві жінки – членки УВО Ольга Басараб та Стефа Савицька урва лися поль ські по ліціянти. За доно - сом сусіда – поляка, який з власної ініція ти ви вистежував українок, їх за арештували. Ольга Басараб взяла на себе всю відпо відаль ність за зуст - річі з членами УВО, які прихо - дили до її хати, щоб звільнити подругу. З береглися протоколи допитів за 9 та 11 лютого, в яких зазначено, що, незважа ю - чи на нелюдські тортури, Ольга не призналася до на леж - ності УВО і не видала нікого із своїх товаришів. Три доби катували тендітну жінку, аж доки її від мук не врятувала смерть у ніч з 12 на 13 лютого 1924 року. Але слідчі, щоб приховати свій злочин, намагалися приписати їй самогубство, повісив - ши мертве тіло в камері перед вікном, ще й поховали її під чужим прізвищем у братській могилі. На вимогу родичів та української гро - мад ськості влада була змушена дати дозвіл на ексгумацію тіла. Ексгумацію проводили льві в - ський лікар Панчишин та професор Серадський, які записали, що Ольга Басараб померла від страшних тортур. На похорон Ольги Басараб прийшов майже весь український Львів. По хо - вали її при головній алеї Янівського цвинтаря. Ольга Басараб стала національною геро - їнею, що надихала на боротьбу підпільників ОУН і вояків УПА та всіх, хто боровся за Укра - їнську незалежну державу. Народилася Ольга 1 вересня 1889 року в с. Підгородд і Рогатинського повіту тепер Івано - Франківської області в родині отця Михайла Левицького, що походив із старовинного свя - щеничого роду та Савини Стрільбицької, теж з відомого священичого роду. Батьки дбали про виховання дітей в релігійному та націо нальном у дусі, фізично загар товували їх, щоб були твер дими в житті і переборювали всі незгоди. Вчилася Ольга в німецькій школі монахинь, п о тім в Перемишлі в ліцеї “ Інсти тут для українських дів чат ” . Після смерті батька у 1912 році змушена була зали - шити навча ння і піти працю - вати, а через два роки по - мерла й мама. Працюючи, не поки дала науку, поїхавши вчитися до Відня. Там закін - чила курси при торговельній академії та навчалася на медичному фа культеті Віден ського універ ситету. Тут Ольга позна - йо милася з від омими політичними діячами: Дмитром Дон цовим, Ни ки фором Гірняком, Оста пом Грицаєм. Вступила до Союзу Українок. Повернувшись до Галичини, брала ак - тив ну участь в громадському житті. Пра цю вала в бібліотеці “ Жіноча громада ” , “ Просвіті ” , організувала жін очу дружину в Пласті та першу жіночу чоту Укр аїнських Січових Стрільців. Командиром цієї чоти була її подруга Олена Степанів. В 1914 році Ольга познайомилас я з Дмитром Б а сарабом, офіцером - резервістом австрій ського війська, великим поборником Української н езалежної держави. В жовтні 1914 року молоді люди повінчалися у Відні, де Д митро проходив військову службу. Родинне щастя Ольги було дуже коротким. 22 червня 1915 р. на італійському фронті Дмитро загинув, і Ольга залишилася вдовою у 25 років. Всю свою ене ргію вона віддає опіці над пораненими і хворими українськими вояками у різних шпиталях Відня, за що була нагороджена почесною срібною медаллю Червоного Хреста. У листопадові дні 1918 року Ольга поспішає в
Page load link
Go to Top