Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2011 3 ЖІНОЧІ ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ОЛЬГА БАСАРАБ (1889 – 1924) Надворі тільки що від - лютувала снігова хуртовина. Ішов дев ’ ятий зимовий день лютого 1924 року. До квар - тири, де мешкали дві жінки – членки УВО Ольга Басараб та Стефа Савицька урва лися поль ські по ліціянти. За доно - сом сусіда – поляка, який з власної ініція ти ви вистежував українок, їх за арештували. Ольга Басараб взяла на себе всю відпо відаль ність за зуст - річі з членами УВО, які прихо - дили до її хати, щоб звільнити подругу. З береглися протоколи допитів за 9 та 11 лютого, в яких зазначено, що, незважа ю - чи на нелюдські тортури, Ольга не призналася до на леж - ності УВО і не видала нікого із своїх товаришів. Три доби катували тендітну жінку, аж доки її від мук не врятувала смерть у ніч з 12 на 13 лютого 1924 року. Але слідчі, щоб приховати свій злочин, намагалися приписати їй самогубство, повісив - ши мертве тіло в камері перед вікном, ще й поховали її під чужим прізвищем у братській могилі. На вимогу родичів та української гро - мад ськості влада була змушена дати дозвіл на ексгумацію тіла. Ексгумацію проводили льві в - ський лікар Панчишин та професор Серадський, які записали, що Ольга Басараб померла від страшних тортур. На похорон Ольги Басараб прийшов майже весь український Львів. По хо - вали її при головній алеї Янівського цвинтаря. Ольга Басараб стала національною геро - їнею, що надихала на боротьбу підпільників ОУН і вояків УПА та всіх, хто боровся за Укра - їнську незалежну державу. Народилася Ольга 1 вересня 1889 року в с. Підгородд і Рогатинського повіту тепер Івано - Франківської області в родині отця Михайла Левицького, що походив із старовинного свя - щеничого роду та Савини Стрільбицької, теж з відомого священичого роду. Батьки дбали про виховання дітей в релігійному та націо нальном у дусі, фізично загар товували їх, щоб були твер дими в житті і переборювали всі незгоди. Вчилася Ольга в німецькій школі монахинь, п о тім в Перемишлі в ліцеї “ Інсти тут для українських дів чат ” . Після смерті батька у 1912 році змушена була зали - шити навча ння і піти працю - вати, а через два роки по - мерла й мама. Працюючи, не поки дала науку, поїхавши вчитися до Відня. Там закін - чила курси при торговельній академії та навчалася на медичному фа культеті Віден ського універ ситету. Тут Ольга позна - йо милася з від омими політичними діячами: Дмитром Дон цовим, Ни ки фором Гірняком, Оста пом Грицаєм. Вступила до Союзу Українок. Повернувшись до Галичини, брала ак - тив ну участь в громадському житті. Пра цю вала в бібліотеці “ Жіноча громада ” , “ Просвіті ” , організувала жін очу дружину в Пласті та першу жіночу чоту Укр аїнських Січових Стрільців. Командиром цієї чоти була її подруга Олена Степанів. В 1914 році Ольга познайомилас я з Дмитром Б а сарабом, офіцером - резервістом австрій ського війська, великим поборником Української н езалежної держави. В жовтні 1914 року молоді люди повінчалися у Відні, де Д митро проходив військову службу. Родинне щастя Ольги було дуже коротким. 22 червня 1915 р. на італійському фронті Дмитро загинув, і Ольга залишилася вдовою у 25 років. Всю свою ене ргію вона віддає опіці над пораненими і хворими українськими вояками у різних шпиталях Відня, за що була нагороджена почесною срібною медаллю Червоного Хреста. У листопадові дні 1918 року Ольга поспішає в
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
