Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2011 25 ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ Ірина Кашубинська На 97 - му році повного змісту життя відійшла у вічність Почесна членка СУА, ко - лишня голова Окружної Управи Огайо і довго - літня членка 33 - го Відділу СУА ім. Лесі Україн - ки в Клівленді бл. п. Ірина Кашубинська. Народилася 15 листопада 1914 року в с. Угринові на Сокальщині, що є пограниччям Галичини, Холмщини і Волині, де її батько о. Іван був довгі роки парохом. Мати Ольга зі Смулків, яка закінчила свій життєвий шлях в Клівленді, виводила свій рід з Холмщини, але Угринів з діда - прадіда був осідком родини Кашубинських. Мама була великою ентузіяст - кою народного мистецтва. У цій священичій родині і формувався світогл яд молодої Ірини: любов до Бога, до української церкви, до куль - турних надбань рідного народу. Народну школу Ірина закінчила в Угри - нові, а середню освіту здобула в гімназії Діво - чого Інституту в Перемишлі. У 1933 році вчить - ся в школі шиття та закінчує то рговий курс абітурієнтів Рідної Школи у Львові. Прибувши до Сокаля, Ірина працює книговодом Союзу Кооператив та повністю включається в громад - ську працю цього міста. Стає провідницею жіно - чої секції “ Сокола ” , активною членкою това - риства “ Просвіта ” . Як ч лен управи філії Союзу Українок, вона часто виїжджала в терен, щоб закладати нові відділи, або виступала з допо - відями на культурні, економічні теми. Ірина належала т акож до молодечої організації Пласт , навіть і тоді, коли польська влада забо ронила діял ьність пластової організації. Восени 1939 року Ірина залишає Сокаль, який оточили совєтські війська, і повертається до батьківського села Угринова, яке попало під німецьку окупацію. Тоді в місті Грубешові була створена по вітова кооператива під назвою “ Проб оєм ” , куди Ірина була запрошена на пост головного книговода. Там же вона цілковито включається в культурно - освітнє і економічне життя повіту Грубешів. А будучи доброю спортс менкою, одночасно працює вчителькою фізкультури у Торговельній школі в Грубешові. В 1943 році поступає на навчання у Львівський університет на агрономічний факультет. Але воєнна хуртовина не дала їй можливість продов - жувати навчання, прийшлось покидати рідну землю. Ірина разом з батьками і сестрою Сте - фанією виїздить до Німеччини у міст о Реґен с - бурґ, де працює в Об ’ єднанні Українських Жі - нок. У 1947 році в Мюнхені закінчує агрономічні студії в Українському Технічно - господарському Інституті та отримує диплом інженера. У воєн - ний час вона втрачає єдиного брата Романа, який в рядах Дружин Українських Націоналістів загинув від рук большевицьких партизан. До Америки в Ню Йорк приїздить Ірина в 1949 році. Тут вона включається в працю Со - юзу Українок Америки, як членка 64 - го Відділу СУА. В Окружній Управі Ню Йорку виконує обов ’ язки секретарки, очолює організаційну референтуру, опрацьовує програму діяльности Округи. З 1959 року проживає у Клівленді, де і розгортає широку громадську діяльність. Кілька - кратно очолювала Окружну Управу та 33 - ій Відділ СУА. Одночасно була організаційною і господарсько ю референткою Головної Управи СУА. Тут вона започаткувала архів Округи і влаштувала домівку СУА. Покійна Ірина, як знавець української етнографії, морально і матеріяльно підтримувала Український Музей в Ню Йорку, куди також передала велику збірку сорочок з її рідного села Угринова та рушники з різних областей України. Щоб дістати ці перлини українського мистецтва, Ірина кількакратно їздила в Польщу, де живуть насильно вивезені мешканці с. Угри - нова і околиць, сповита бажанням, щоб ця традиція мистецтва і зв ичаїв рідного краю прий - нялася і пустила глибоке коріння серед нашого молодого покоління тут, на чужині. Ірина була великою ентузіясткою і пра -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
