Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2010 ВИВІЗ Львів понуро мовч ав. Така тиша буває тільки перед великою бурею. І ця велика буря настала справді. Вночі львівські мури стали свідками великих людських трагедій. В цілому місті “ визволителі ” провели масові арешти і вивози місцевого населення в Сибір. Окупантам треба було з добути на заході “ жилплощадь ”. Цілу ніч гуркотіли машини, везучи лю - дей на пересильні пункти. Мене викликав телефонічно сусід моєї доброї знайомої, щоб я прийшла переночувати з дитиною, бо батька арештовано і вивезено на Сибір, а мама втекла і тепер дівчи нка сама плаче в хаті. Я відповіла, що зараз прийду. І справді скоро прийшла, хоч жила далеко. Зеня, 8 - літня дитина, сиділа на ліжку з заплаканими очима, а її худенькі плечі здригалися від схлипування. Вона вже не мала сили голосно плакати. Я, як уміла, по тішала дівчинку і вона незабаром пішла спати. Розбудив нас різкий стукіт у двері о 4 - ій годині ранку. До хати увійшли кагебісти і питалися у дівчинки, де її мама. Але ні Зеня, а тим більше я, не могли знати, де заховалася пані Марійка. Кагебіст сказав до д івчинки: – ,,Не знаєшь, ти, бандітскоє отродьє, то єщьо узнаєшь”. Мені було сказано йти з двома солдатами шукати госпо - диню. Я йшла за солдатами, що несли каганець, як сліпа, бо не знала навіть, де в тій хаті є пив - ниця. Скоро солдати повернулися назад, не знай - шовши, очевидно, господині. Кагебісти від ’ їха - ли. Я думала, що на тому кінець, і вони більше вже не будуть цікавитися цією хатою. Вирішила, що мені необхідно довідатися, чи у моєї хресної матері не було подібного наскоку. Я попросила сусіда, який мен е викликав, щоб побув з дити - ною, поки я не повернуся, і пустилася швидко в дорогу. Йти довелося пішки, бо трамваї в таку ранню пору ще не їздили. На вулиці не було живої душі. Я йшла швидко, думаючи тільки про одне: коли скін - читься цей несамовитий вивіз. Недалеко від меш кання моєї хресної мами вулицею проко - тилася з великою швидкістю тягарівка. Я про - вела її очима. Те, що я побачила, запам’яталося мені на все життя. На високій купі недбало за - в’язаних клунків сиділи сільські жінки і жалісно голосили. Се ред них одна гарна молодиця тулила до грудей завинене в хустину немовля. Її темні очі дивились в далечінь з виразом такого без - донного болю, що мені завмерло серце, а сльози самі потекли з очей. Я швидко, майже бігцем, попрямувала до хресної. Задзвонила і з полег - шенням віддихнула, коли хресна відчинила две - рі. Слава Богу, її минуло це нещастя. Розказавши про все, що сталося, та що бачила, я, як і обіцяла, пішла назад до дитини. Трохи ноги боліли, але то нічого, тільки, щоб усе було добре. Увій - шовши у вход ову браму кам’яниці, побачила, що назустріч мені йде двірничка. Зблизившись зі мною, вона промовила: – ,,Вам нічого тут ро - бити, їх вивезли, і дівчинку і сусіда, що був з нею, а хату опечатали, увійти туди не можна. ” Мені від несподіванки почорніло в очах і я присіла на підмурівок. Коли прийшла до себе, то вже не почуття болю і страху заливало моє серце, а ненависть, погорда і бажання помсти. На підніжку лежав розбитий черепок, як потоптана людська гідність. Я піднесла його і жбурнула в сторону когось невид имого. Через два дні запечатане мешкання було відкрито, і до нього спровадилася сім’ я каге - біста, а сконфісковане вл а дою майно вивезених дістало нових господарів. Миросл a в a Мирошниченко _____________________________ _ ___________ І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? Тарас Шевченко ( 1860, С. - Петербурґ) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
