Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2010 ВИВІЗ Львів понуро мовч ав. Така тиша буває тільки перед великою бурею. І ця велика буря настала справді. Вночі львівські мури стали свідками великих людських трагедій. В цілому місті “ визволителі ” провели масові арешти і вивози місцевого населення в Сибір. Окупантам треба було з добути на заході “ жилплощадь ”. Цілу ніч гуркотіли машини, везучи лю - дей на пересильні пункти. Мене викликав телефонічно сусід моєї доброї знайомої, щоб я прийшла переночувати з дитиною, бо батька арештовано і вивезено на Сибір, а мама втекла і тепер дівчи нка сама плаче в хаті. Я відповіла, що зараз прийду. І справді скоро прийшла, хоч жила далеко. Зеня, 8 - літня дитина, сиділа на ліжку з заплаканими очима, а її худенькі плечі здригалися від схлипування. Вона вже не мала сили голосно плакати. Я, як уміла, по тішала дівчинку і вона незабаром пішла спати. Розбудив нас різкий стукіт у двері о 4 - ій годині ранку. До хати увійшли кагебісти і питалися у дівчинки, де її мама. Але ні Зеня, а тим більше я, не могли знати, де заховалася пані Марійка. Кагебіст сказав до д івчинки: – ,,Не знаєшь, ти, бандітскоє отродьє, то єщьо узнаєшь”. Мені було сказано йти з двома солдатами шукати госпо - диню. Я йшла за солдатами, що несли каганець, як сліпа, бо не знала навіть, де в тій хаті є пив - ниця. Скоро солдати повернулися назад, не знай - шовши, очевидно, господині. Кагебісти від ’ їха - ли. Я думала, що на тому кінець, і вони більше вже не будуть цікавитися цією хатою. Вирішила, що мені необхідно довідатися, чи у моєї хресної матері не було подібного наскоку. Я попросила сусіда, який мен е викликав, щоб побув з дити - ною, поки я не повернуся, і пустилася швидко в дорогу. Йти довелося пішки, бо трамваї в таку ранню пору ще не їздили. На вулиці не було живої душі. Я йшла швидко, думаючи тільки про одне: коли скін - читься цей несамовитий вивіз. Недалеко від меш кання моєї хресної мами вулицею проко - тилася з великою швидкістю тягарівка. Я про - вела її очима. Те, що я побачила, запам’яталося мені на все життя. На високій купі недбало за - в’язаних клунків сиділи сільські жінки і жалісно голосили. Се ред них одна гарна молодиця тулила до грудей завинене в хустину немовля. Її темні очі дивились в далечінь з виразом такого без - донного болю, що мені завмерло серце, а сльози самі потекли з очей. Я швидко, майже бігцем, попрямувала до хресної. Задзвонила і з полег - шенням віддихнула, коли хресна відчинила две - рі. Слава Богу, її минуло це нещастя. Розказавши про все, що сталося, та що бачила, я, як і обіцяла, пішла назад до дитини. Трохи ноги боліли, але то нічого, тільки, щоб усе було добре. Увій - шовши у вход ову браму кам’яниці, побачила, що назустріч мені йде двірничка. Зблизившись зі мною, вона промовила: – ,,Вам нічого тут ро - бити, їх вивезли, і дівчинку і сусіда, що був з нею, а хату опечатали, увійти туди не можна. ” Мені від несподіванки почорніло в очах і я присіла на підмурівок. Коли прийшла до себе, то вже не почуття болю і страху заливало моє серце, а ненависть, погорда і бажання помсти. На підніжку лежав розбитий черепок, як потоптана людська гідність. Я піднесла його і жбурнула в сторону когось невид имого. Через два дні запечатане мешкання було відкрито, і до нього спровадилася сім’ я каге - біста, а сконфісковане вл а дою майно вивезених дістало нових господарів. Миросл a в a Мирошниченко _____________________________ _ ___________ І день іде, і ніч іде. І, голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? Тарас Шевченко ( 1860, С. - Петербурґ) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
