Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2010 5 ЖІНОЧІ ПОРТРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ОСТАННЯ ГЕТЬМАНІВНА Нещодавно в Україні перебувала знову наймолодша дочка гетьмана Павла Скоропад - ського Олена Отт - Скоропадська. Щороку її при - їзд в Україну – це подія, вона ж бо є останнім свідком історичних подій , пов’язаних із прізви - щем Скоропадських. Олена Скоропадська народилася уже в Німеччині 1919 р., коли родина була змушена залишити Україну. Гетьманат Павла Скоропад - ського тривав дуже коротко, тільки 8 місяців (від квітня – до грудня 1918 р.) та закінчився проти - гетьманським повстанням, помимо чималих до - сягнень у царині зовнішньої і внутрішньої полі - тики гетьманського уряду. Гетьман зрікся влади й виїхав за кордон на домагання Директорії У Н Р. Наймолодша гетьманівна вирос тала поза політикою, але її сім’я , живучи біля Берліна, була куточком України. До батька постійно прихо дили люди, як згадує “ з українських питань ” і вона постійно чула – Грушевський, Дорошенко, Липинський, В и нниченко, Пет - люра... Проте, коли улюблений брат Данило, якому батько передав керівництво гетьманським рухом, помер 1957 р. у Лондоні під час за - гадкових обставин, коли Москва за кордоном знищила Лева Ребета й Степана Бандеру, Олена Скоропоадська також почала цікавитись українською справою. Вперше Олена Отт - Скоропадська зі Швай царії, де проживає від 1946 р. , п риїхала в Україну 1991 р. Цього року її знову радо вітали в Києві представники Союзу Гетьманців Держав - ників, а 22 - го червня у Будинку Вчених відбу - лася презентація книжки “ Остання з роду Скоро - падс ьких. ” В книжці – споминах вона н а д звичай - но цікаво розповідає про життя своєї сім’ї. Колись Скоропадські мали великі маєтки на Полтавщині, Чернігівщині. Дідо гетьманівни по матері, г ен. Петро Дурново, був одним із найб а гатших людей Петербур ґ а , у нього бу ли також маєтки в Україні. За кордоном сім’я Скоропадських не жила в розкошах, бо все родинне майно зали - шилось в Україні. Мали свої фінансові труднощі то ж усі працювали. Мама професійно шила, продуктів майже не купували, бо мали свій город, курей, свиней , козу. “ Мама працювала як селянка, а батько їй допомагав. ” Приї ж джаючи в Україну, разом із чоло - віком Людвиґом Отт, намагається зробити для неї щось корисного. Вона передала в дар музею гетьманства в Києві 5 історичних портретів українських гетьманів: Бо гдана Хмельницького, Павла Полуботка, Петра Дорошенка, Данила Апостола, Івана Самойловича та два жіночі портрети 17 і 20 ст. – Насті Скоропадської та матері гетьмана Кирила Розумовського, а також барельєф із бронз и гетьмана Павла Скоро пад - ського роботи ск ульптора Єлисавети Скоропад - ської - Кужим, старшої дочки гетьмана. Всі ці картини є копіями автентичних полотен 18 ст. На запитання кореспондента , щ о б Ви побажали українцям , пані Олена відповіла: ,,Україна – це те, про що у нашій сім’ї думали й говорили, на що постійно працювали. Ми з чоло - віком уже розпочали гармонійне життя швай - царських пенсіонерів. І тут раптом усе змінилося – Україна стала незалежною! Наше життя наб - рало тепер зовсім іншого перебігу. У нас з ’ яви - лися нові інтереси, багато нових укра ї нських друзів, усе закрутилося навколо України. Я думаю, що головне для народу України, щоб вони почувалися українцями й частиною держа - ви. Це велике щастя, що нарешті у нас є своя держава. Я зі всієї родини Скоропадських най - менше зробила для України, бо так склалося моє життя, але мені найбільше з усіх моїх рідних пощастило побачити нашу державу вільною. Це величезне щастя і ми всі повинні сприймати це , як Дар Божий та гідно її шанувати. Я розумію, що життя в Україні зараз дуже важке, але вся наша родина з авжди вірила в те, що Україна постане й знайде свою долю. Треба брати участь у виборах, цікавитись життям держави, а тоді життя можна буде змінити на краще. ” Ярослава Панчук , культосвітня референтка 74 - го Відділу СУА , Чікаґо
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
