Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2010 5 ЖІНОЧІ ПОРТРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ ОСТАННЯ ГЕТЬМАНІВНА Нещодавно в Україні перебувала знову наймолодша дочка гетьмана Павла Скоропад - ського Олена Отт - Скоропадська. Щороку її при - їзд в Україну – це подія, вона ж бо є останнім свідком історичних подій , пов’язаних із прізви - щем Скоропадських. Олена Скоропадська народилася уже в Німеччині 1919 р., коли родина була змушена залишити Україну. Гетьманат Павла Скоропад - ського тривав дуже коротко, тільки 8 місяців (від квітня – до грудня 1918 р.) та закінчився проти - гетьманським повстанням, помимо чималих до - сягнень у царині зовнішньої і внутрішньої полі - тики гетьманського уряду. Гетьман зрікся влади й виїхав за кордон на домагання Директорії У Н Р. Наймолодша гетьманівна вирос тала поза політикою, але її сім’я , живучи біля Берліна, була куточком України. До батька постійно прихо дили люди, як згадує “ з українських питань ” і вона постійно чула – Грушевський, Дорошенко, Липинський, В и нниченко, Пет - люра... Проте, коли улюблений брат Данило, якому батько передав керівництво гетьманським рухом, помер 1957 р. у Лондоні під час за - гадкових обставин, коли Москва за кордоном знищила Лева Ребета й Степана Бандеру, Олена Скоропоадська також почала цікавитись українською справою. Вперше Олена Отт - Скоропадська зі Швай царії, де проживає від 1946 р. , п риїхала в Україну 1991 р. Цього року її знову радо вітали в Києві представники Союзу Гетьманців Держав - ників, а 22 - го червня у Будинку Вчених відбу - лася презентація книжки “ Остання з роду Скоро - падс ьких. ” В книжці – споминах вона н а д звичай - но цікаво розповідає про життя своєї сім’ї. Колись Скоропадські мали великі маєтки на Полтавщині, Чернігівщині. Дідо гетьманівни по матері, г ен. Петро Дурново, був одним із найб а гатших людей Петербур ґ а , у нього бу ли також маєтки в Україні. За кордоном сім’я Скоропадських не жила в розкошах, бо все родинне майно зали - шилось в Україні. Мали свої фінансові труднощі то ж усі працювали. Мама професійно шила, продуктів майже не купували, бо мали свій город, курей, свиней , козу. “ Мама працювала як селянка, а батько їй допомагав. ” Приї ж джаючи в Україну, разом із чоло - віком Людвиґом Отт, намагається зробити для неї щось корисного. Вона передала в дар музею гетьманства в Києві 5 історичних портретів українських гетьманів: Бо гдана Хмельницького, Павла Полуботка, Петра Дорошенка, Данила Апостола, Івана Самойловича та два жіночі портрети 17 і 20 ст. – Насті Скоропадської та матері гетьмана Кирила Розумовського, а також барельєф із бронз и гетьмана Павла Скоро пад - ського роботи ск ульптора Єлисавети Скоропад - ської - Кужим, старшої дочки гетьмана. Всі ці картини є копіями автентичних полотен 18 ст. На запитання кореспондента , щ о б Ви побажали українцям , пані Олена відповіла: ,,Україна – це те, про що у нашій сім’ї думали й говорили, на що постійно працювали. Ми з чоло - віком уже розпочали гармонійне життя швай - царських пенсіонерів. І тут раптом усе змінилося – Україна стала незалежною! Наше життя наб - рало тепер зовсім іншого перебігу. У нас з ’ яви - лися нові інтереси, багато нових укра ї нських друзів, усе закрутилося навколо України. Я думаю, що головне для народу України, щоб вони почувалися українцями й частиною держа - ви. Це велике щастя, що нарешті у нас є своя держава. Я зі всієї родини Скоропадських най - менше зробила для України, бо так склалося моє життя, але мені найбільше з усіх моїх рідних пощастило побачити нашу державу вільною. Це величезне щастя і ми всі повинні сприймати це , як Дар Божий та гідно її шанувати. Я розумію, що життя в Україні зараз дуже важке, але вся наша родина з авжди вірила в те, що Україна постане й знайде свою долю. Треба брати участь у виборах, цікавитись життям держави, а тоді життя можна буде змінити на краще. ” Ярослава Панчук , культосвітня референтка 74 - го Відділу СУА , Чікаґо
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
